Ну тобто нишпорити по всіх шафах, перескладати речі, сортувати білизну, перебирати продукти в холодильнику і все, що не подобається, викидати.
При всьому цьому процесі артистично зітхати і бубніти собі під ніс щось на кшталт: “Який безлад!”, “Знову розвели бардак!”.
У мене вдома звісно неідеально, але все ж досить чисто, і ніхто з гостей не падає від побаченого, але ні, їй треба неодмінно територію помітити і свою “кращість” показати.
Дуже дратує ця її звичка, аж око сіпається. Кожнісінький раз рахую дні до її від’їзду.
А ось нещодавно вона поїхала в санаторій на два тижні, а до мене прийшло прозріння!
Кажу чоловікові, мовляв, давай твоїй матусі сюрприз влаштуємо, вона повернеться стомлена, їй буде приємно.
Юра відвіз мене до неї, і я там ПРИБРАЛА! Генерально! Перетрясла все від підлоги до стелі, переклала, перемила, відтерла, відполірувала і навіть смаколиків наготувала цілісінький холодильник.
Читайте також: Наша родина зараз зіткнулася із шаленим осудом з боку родичів, бо ми віддали бабусю у будинок для літніх людей
Усі вихідні витратила, але справа того вартувала.
Як вона на чоловіка репетувала, що вуха закладало! Навіть сказала, що заяву на нас напише.
Юра не стримався і теж сказав їй багатенько, ну і тепер вони вже два місяці не розмовляють, а я просто щаслива.
Популярні статті
- Мені було завжди тяжко слухати, як свекруха шукає в мого сина риси Андрія. Їх там просто не могло бути і я з кожним днем все чекала, коли вона це побачить
- Просто не розумію, чому батько не сказав мені, що у нього такі неприємності? Все можна було б вирішити і швидше, і з меншими затратами душевних сил
- Свекруха може тримати на руках старшу онучку, відвернутися від моєї доньки і жартувати: «Ми зайняті, а третій тут зайвий». Це дослівна цитата, яку моїй донці сказала бабуся
- Звичайно, що я їй не допомагала по доброті душевній. Я що їй родичка чи донька? І не треба мені про мораль. Ми всі живі люди і маємо розуміти, що вік у нас короткий, а доглядати на схилі літ комусь треба. То чого б і квартиру не переписати, як на те пішло
- Якось чоловік мене обійняв, зарився носом в моє волосся і прошепотів: «Як добре, що ти мені пробачила.». «Як добре, що ти не бачиш мого обличчя зараз», – подумала я з усмішкою