Брат мав одружуватися на наступний рік. Я страшенно тому тішилася, бо матиму за братову свою найкращу подругу.
Заручини вже були і молодята вирішили, що будуть жити в місті. Марта якраз вчилася в медичному, тому Петро вирішив, що буде знімати квартиру. Проте, перед весілля треба багато грошей і після весілля теж не слід розраховувати, що воно відіб’ється.
Саме тому Петро вирішив поїхати на будову в Одеську область. Все було добре і скоро він повернувся з грошима та ми відгуляли весілля.
Пара була просто чудова і я не бачила щасливіших людей. Я так раділа, що на власні очі бачу, як мрії закоханих здійснюються! І повірила, що можна кохати і потім жити довго і щасливо, як у казці.
Молоді поїхали в місто, тому ми бачили їх лише на свята і інколи на вихідні.
Я вчилася в райцентрі, тому приїжджала додому щодня і в якийсь такий день мене й перестріла поштарка:
– Візьми, Олесю, тут лист до твого брата, аби я вже не їхала на вашу вулицю.
Я листа взяла і ще дивувалася, хто ж йому може написати. На конверті й була відповідь. Писала Маша.
Не скажу, що довго вагалася перш, ніж відкрити. Маша писала, що вона при надії і чекає від Петра відповіді, як їй жити далі з дитиною.
Мені аж в очах потемніло. Яка Маша? Яка дитина? Петро кохає Марту!
Справді кохає?
Я сиділа і просто не могла повірити, що мій брат, якого я люблю і поважаю, зробив таку підлість! Мало того, що він зіпсував життя тій Маші, то ще й отак перед весіллям зрадив кохану жінку! І як тепер з таким зрадником жити?
Я не знала чи говорити про лист Марті чи ні. Я знала, що вона дуже любить Петра…
Щоб ніхто не побачив листа, я вирішила його спалити.
Коли брат знову приїхав до нас, я стала заглядати йому в очі – як то отак майстерно брехати? Чи мав він почуття до тієї жінки? Чи кине він Марту заради неї?
Я вирішила, що нічого нікому не скажу.
Минали роки, але в подружжя так і не було дітей. що вже Марта не робила, як не лікувалася, але надії ніхто не давав.
Я знала, що Бог карає Петра за зраду, але чому при цьому страждає невинна жінка?
Я бачила, що Петро ходив сумний і хоч про людське око казав, що йому й без дітей добре.
Скажу, що я теж вийшла заміж і вже мала двох діток. Марта приїжджала і з рук їх не спускала – так хотіла мати своїх.
Якось я її спитала чи вона щаслива з Петром.
– Мартусю, ти не подумай, що я на щось натякаю, але ти щаслива з ним?
– Ми ж одружені.
– То щаслива?
– Та по-різному буває…
– Марто, а якби я сказала, що Петро вже має дитину?
– Що ти таке кажеш? Хто вона?!
І тоді я їй розповіла про Машу і її дитину. Марта не могла повірити, що її життя почалося з такого обману.
Вона поїхала дуже засмучена, а через якийсь час приїхав злючий Петро і почав на мене говорити, чого це я пхаю носа в чуже життя.
– Ти ж свого пхав в чуже життя і кинув Машу з дитиною. А тепер виходить, що це я найбільше нашкодоробила?
Петро пішов геть, а потім приїхав зі своїми речами до нас, бо ми жили з батьками, а Марта його вигнала з квартири.
Скажу так – нервів він мені попсував на сто років наперед. Він пробував миритися з Мартою, але та була тверда, мов камінь.
Тоді він поїхав до Маші в Одеську область, бо добре знав, де та жінка, яка привела на світ йому маля. Більше він не вертався.
Батькам писав, що живе з Машею і у нього донечка, якій вже десять років.
Марта теж вийшла заміж вдруге. І не повірите, – таки змогла! Вона зараз має синочка і попросила мене стати для нього хресною.
– Олесю, скажу тобі так – злилася я на тебе, що ти стільки років мовчала, а я жила і нічого не підозрювала. Злилася, що вигнала Петра… Багато я пережила і переосмислила… Це дало мені змогу зустріти гідного чоловіка і найголовніше – створити це чудо! Якби не ти, його б ніколи не було, тому ти будеш справжньою другою мамою!
Так, я втратила брата, але зате я в мирі з своєю совістю та не розчарована в своїй подрузі.
Може хтось і вважає, що кpов – не вода, але якщо рідна людина робить погані речі, то не треба на це закривати очі.
Фото Ярослава Романюка.