fbpx

Мені було б мовчати, але дивитись на таке було просто не сила. Зять того вечора розходився не на жарт. Я намагалась абстрагуватись, піти в іншу кімнату, думала, що донька сама з усім робереться, але ж ні – сидить виправдовується. Ну і “понесло” мене

Мені було б мовчати, але дивитись на таке було просто не сила. Зять того вечора розходився не на жарт. Я намагалась абстрагуватись, піти в іншу кімнату, думала, що донька сама з усім робереться, але ж ні – сидить виправдовується.

Ну і “понесло” мене.

Донька з чоловіком живе у квартирі, яка дісталася мені у спадок від покійного тата.

У Олега свого окремого житла немає, тільки якась там частка у маминій квартирі, але там сім’я велика, ото аби килимок власний було де притулити.

Але мене це до певного часу не бентежило, тим більше з квартирним питанням у нашій родині все налагоджено – ще й три в оренду здаємо.

Читайте також: Мені таємницю свою вдалось зберегти аж до початку травня. Саме тоді коли син зателефонував, аби сказати, коли мені чекати його дітей на канікули, я вже не могла більше змовчати, довелось усе розповісти. Ой, що почалось! Звісно, я не чекала, що він зрадіє, але такої реакції навіть від нього не очікувала

При цьому доня моя завжди була кар’єристкою, цілеспрямованою. Напевно, це у неї від тата, чоловік мій націлений на результат і вміє заробляти гарно. Тому й донька наша завжди дуже багато працювала, щоб мати достатньо грошей та гарну фінансову подушку. Від нас вона лиш квартиру прийняла. далі все сама.

Так що нині вона зараз заробляє в 2,5 рази більше, ніж її чоловік. Але це нікого із нас не бентежило. Зрештою живемо ми всі дуже гарно, а донька із Олегом щаслива. Гроші, у разі якщо вони є, не головне.

Я вважала. що сім’я у моєї доньки міцна і стосунки між молодими здорові. Однак, коли біля нашого будинку “прилетіло” і вікна наші вилетіли, ми затіяли із чоловіком ремонт косметичний. Поки все завершиться вирішили у доньки пожити тиждень-другий. от тут, одного дня мені всі правда і відкрилась.

Перше що я помітила – зять приходить додому зазвичай раніше за доньку, але ніколи нічого не приготує і навіть якщо є щось готове – не розігріє. Завжди чекає коли повернеться донька, або я його покличу до столу. Встає, навіть “дякую” не скаже. Покритикує страву – так, подякувати за те що нагодували – ні.

При цьому ніколи нічого не купує до столу. Що ви! Все повинна принести моя донька. А що? Вона ж жінка, вона повинна.

А це, повернулась моя донька нещодавно раніше із роботи і лягла відпочити. Зять прийшов додому вчасно, я зазвичай у такий час у себе, а тут робітники не прийшли, то я залишилась і все чула. Зять розійшовся не на жарт каже, що доня моя ніяка господиня і дружина, що в них не завжди чисто і їжа не щодня свіжа.

Я намагалась стриматись, але не змогла. Вийшла і все що думала сказала зятю. згадала і про те де він проживає і за чий рахунок. Додала, що якщо щось не влаштовує, то може у власній квартирі порядки наводити.

От тепер я винна. донька моя каже, що я не повинна була втручатись і що через мене стосунки зіпсувались геть. Можна подумати до того було все добре.

Донька на межі розлучення. Зі мнеою не розмовляє. каже що саме я стала причиною.

Але я не розумію у чім, власне моя вина? Чому я повинна була мовчати?

25,07,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page