Мені було трішки соромно, але моя мама буквально напросилась на гостину до батьків мого нареченого. Я бачила, що їх дуже здивувало таке мамине поводження. адже ми і сватання і перше знайомство усе в кафе були. Та й я сама у них ще не була. Не до того якось, та й не запрошували.
Ми з Матвієм зустрічались три роки. Я прийшла працювати старшим касиром в один із супермаркетів столиці ну а він був там начальником охорони.
Стосунки у нас швидко закрутились і вже через рік він зробив мені пропозицію. Усе як у люлей, зустрілись з його батьками, потім він мене засватав. Усе це ми в кафе робили. Якось і мови не було про те, щоби йти додому до когось. У його родича є власний заклад недалеко від столиці, там затишно, для нас ціни смішні, тож чого не погодитись.
А тепер уявіть, як мені соромно було, коли на сватанні моя мама буквально напросилась на гостину до сватів. Сказала, що не віддасть єдину дитину заміж, доки не вип’є чаю і не закусить пряником на кухні у свахи майбутньої.
Я мало не розплакалась, бо ж бачила, що тато і мама Матвія були проти такої ідеї. Вони пробували віджартовуватись, говорили щось про те, що зайняті, але моя мама так просто не здається ніколи.
Прийшла вона звідти і заявила, що проти мого весілля. Каже, що ще тоді, як мій Матвій зробив мені пропозицію і не подарував обручки, зрозуміла, що щось там не чисто. А оці кафе заміські і сватання там же їй лиш підозр додали.
Виявилось, що родина мого чоловіка проживає в орендованій квартирі. Невеличка “гостинка” на три ліжка і телевізор. Навіть шафи ніде поставити.
— За ту квартиру твій чоловік майбутній платить, а тато із мамою мають мізерні зарплати. Коли я запитала де ж молодята наші жити будуть і за що, то вони змовчали спочатку, а потім видали: “Якось проживуть. Вони молоді на все зароблять самі. А син у нас хороший, про батьків ніколи не забуде”. Тобто, вони уже зараз дали зрозуміти, що Матвій їх і далі буде забезпечувати.
Мама каже, що, як би я не кохала свого Матвія, а сім’я у нас із ним не складеться. Мовляв, я або буду годувати його батьків до скону, або розлучусь уже за пів року такого шлюбу.
Я побалакала із Матвієм м’яко так, розповіла про те, що маму вразило, як він батьків опікує і що дивує, як він ще й на мене грошей залишає. Матвій же сказав, що й справді він у батьків єдина надія і опора. Мовляв, дім їхній згорів і тепер він єдиний годувальник і підтримка тата і мами. Сказав, що грошей і справді не вистачає, але він вірить, що разом ми подолаємо усі труднощі.
От тільки мені цікаво тепер, а які труднощі ми долати разом маємо? У мене їх немає, слава Богу. Його?
Я його і справді дуже люблю. Я хотіла б бути його дружиною, одягнути білу сукню, піти під вінець і щоби поруч був тільки він. Але виходить так, що разом із чоловіком я отримую його тата і маму.
А мені воно треба?
Чия вже наслухалась мами і казна-чого собі понавигадувала? Заплуталась…
А ви б своїй донці дозволили б вийти заміж за такого нареченого?
Даша М.
25,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
