Тітка приносила мені свічки з прощі і проскурки, якісь обереги під ліжко, і трави для чоловіка – все для появи майбутньої дитини. А мені хотілося вигнати її з хати і навіки закрити за нею двері.
– Вона тебе дуже любить, – говорила мені мама, – переживає за вас, що вже який рік, а дітей нема. Помагає чим може, ти ж знаєш, що статків у них нема.
Статки були у нас: мама вдало вийшла заміж і ми ні в чому не знали біди. А от тітка Валя хоч і була красивіша за маму, але одружилася з геть непутящим чоловіком, який скоро їх з сином і кинув. Він навіть аліменти не платив, то мама їй помагала і всюди двоюрідного брата зі мною відправляла – в табір, на море, в школу. І тітка Валя з такими телячими відданими очима «Оксаночко, може тобі вареничків чи юшечки? Диви яка ти худа…» І все тягне сумки з села, щоб віддячити. А мені просто вити хочеться, що я лиш з дієти злізу і вона з сумками і знову по колу. Ще й погляди свої доісторичні озвучує, а на дворі двадцять перше століття. «Оксаночко, чоловіка треба слухати, йому догоджати, бо отак опинишся сама як я…»
Мені не потрібна була ні тітка, ні її син, ні її любов родинна. У мене було своє життя і я планувала його прожити так, як хочеться. Але, коли я вийшла заміж і почалися проблеми з майбутнім материнством, тітка просто поклала собі за місію об’їздити пів країни і вимолити мені дитину. Коли після багаторічних спроб у нас таки вийшло, то тітка приписала ці заслуги собі, тому дозволяла являтися непрохано зі своїми сумками і любов’ю. Коли це все скінчиться?!!
А потім громом бабахнуло звідки й не чекали – дорогою з відпочинку не стало моїх мами й тата. Я ледве оклигала і тут чоловік вирішив порадувати мене тим, що завів собі любаску. Він здимів достоту як чоловік тьоті Валі. Скоро не стало заощаджень і прийшлося продати батьківську квартиру. Я залишилася з маленькою дитиною сама, без будь-якої можливості заробляти. Я не вмію заробляти!!!
В це пекло біля мене залишилася тітка Валя зі своєю любов’ю: «Поспи трохи, вся змордована, а я погуляю з маленьким…», «Не думай про гроші, Вітя заробляє і немає родини, то протримаємося всі. Ми ж родина…».
Я помилялася в дуже багатьох речах в своєму житті. Вважала себе кращою, вищою, розумнішою. А життя мені показало, що моя затуркана тітка з села має більше людяності і мудрості, ніж я.
Фото ілюстративне.