Там і закохані пари милуються, мами з дітьми смакують молочними коктейлями, зустрічаються друзі і родичі.
Я уявляю їхні слова, бо емоції бачу дуже чітко – усмішки, зсунуті брови, байдужий вираз, радість і прикрість… Ці і не тільки емоції і від частувань цього модного кафе і від спілкування один з одним.
Я вже розрізняю постійних відвідувачів і випадкових, чи смачні там страви чи не дуже. Можу сказати так – настрій псується у відвідувачів після того, як побачать рахунок.
Ось так я на старості літ розважаюся, але хотіла розповісти не про свою самотність, хоч тут теж ціла історія, а про один випадок.
В часи моєї молодості дівоча чистота дуже цінувалася, тому мій чоловік високо носив голову, бо знав, що я не лише йому вірна була, коли ми зустрічалися, але й все життя.
Тепер моя онучка живе з якимось хлопцем, що й перед нами не з’явився та не перезнайомився, бо тепер «всі так живуть». Я цього категорично не сприймаю і ось цією оповідкою я вам продемонструю, як то важливо високо нести голову.
В уже мною згадуваному кафе частим гостем був дуже гарний хлопець на великій чорній машині. І завжди біля нього чарівна дівчина, а він навколо неї мов той лис крутиться, усміхається, в очі заглядає… Далі, мов за чарами з’являється великий букет квітів і дівчина просто розквітає від радості.
Далі хлопець пригощає дівчину і з її виразу видно, що їй усе смакує, а його увага зворушує. Офіціант пропонує напої і дівчина радо погоджується, очі її блищать все дужче і дужче, не відомо чи від щастя безмірного чи від бульбашок.
Далі хлопець галантно садить дівчину в свою машину, відкривши їй дверцята і вони їдуть.
На цьому ця частина історії закінчується.
Коли я це вперше побачила, то аж просльозилася від замилування – ще вміють чоловіки впадати за жінками, який турботливий хлопчина і як цій дівчині пощастило.
Але, коли я побачила через якийсь час хлопця через кілька днів і вже з іншою дівчиною, то я була неприємно здивована. А, коли бачила його знову і знову з іншими дівчатами. То мені хотілося вийти на вулицю, підійти до тієї щасливої дівчини і сказати:
– Не слухай ці слова та цю видиму розкіш – завтра він і не згадає, як тебе звати!
Зі своїми переживаннями я поділилася з сусідкою і та дещо мені просвітила щодо цього хлопця, який виявився таким частим гостем, бо саме його батько це кафе й відкрив.
– Та то одразу видно, що то за птаха, – каже сусідка Віра, – Порядні хлопці в бідній день на роботі, а не цілими днями по кафе.
Так то воно так. Але що робити з дівчатами – як їх попередити?
– А як ти їх попередиш? Твоя онучка тебе, свою бабусю, не чує, а ти хочеш аби тебе чужа дитина чула? Ще й обізве – будь певна, – каже мені Віра.
І то правда. То ж тепер не можна нікому зауваження зробити чи попередити – всі такі мудрі, що аж страшно.
Аж тут просто перед нашими очима ми бачимо, як оцей гульвіса увивається за черговою дівчиною. А дівчина така гарна, мов з картинки – красива, струнка, аж світло якесь від неї йде. От він і на це світло прилетів та одразу до свого кафе запрошує. І бачу я, що програма та ж сама, що й з іншими – квіти, частування, галантно відкриті двері в своє авто.
І що тут зарадиш та порадиш?
Через кілька днів я йшла по пенсію і випадково побачила ту сяючу красуню, дівчина йшла опустивши голову, де й ділася та впевненість та гордо піднята голова з усмішкою…
Ой, дівчата, дівчата, невже то так мало вартує твоя гордість, гонор? Та порахуйте ті квіти та частування, заплатіть і йдіть собі далі по життю впевненими та цілісними.
Фото Олександра К.
