Для мене не було важко готувати три різні види страв для чоловіка і дітей, не важко їм нагадувати за їхні графіки, перевіряти уроки і слідкувати за зовнішнім виглядом. Це все було мені в радість, бо я бачила результат своєї роботи і так собою пишалася.
Зміни відбулися тоді, коли діти виросли і у мене залишився лише чоловік, як предмет для піклування і турботи. Ні, турбот не поменшало, бо в Ореста, як не шлунок пече, то спина ниє, і я маю слідкувати і за харчуванням та все готувати на пару і щоб ще й смачно, далі записалася на курси масажу, читаю літературу, як привести спину до ладу, купую спеціальні засоби, корсети, записую в басейн і на інші тренування, щоб берегти його самопочуття.
Наші діти ще не одружені, тому я не можу всю свою турботу переключити на онуків, я теж віддаю собі в цьому звіт, але не вважаю, що надто піклуюся про чоловіка, адже я його люблю і хочу аби в нього було все якнайкраще.
Я така була заклопотана, що й не помітила, що чоловік замість того аби дякувати мені за старання, все більше і більше висловлює невдоволення і це з усього – чи кава не так поставлена перед ним, чи я не з того боку підійшла.
Я думала, що сорок вісім років, то ще замало для такого старечого бурчання, але воно просто не припинялося.
Я думала про те, що роблю або щось забагато, або замало і замість того аби прямо спитати. То почала здогадуватися і то се, то те забирати і додавати. Але результат завжди був один-невдоволення.
Про якусь іншу жінку я й не думала, адже знала про Ореста навіть більше, ніж його рідна мама, і тим більше, з його спиною.
Але точно на горизонті щось з’являлося, якщо чоловік став таким. Якось все відкрилося саме собою – їхня переписка відкрилася на екрані, він забув її закрити чи навмисно це було – не знаю. Але там він говорив тій жінці стільки ніжних слів, що мені й не казав за все життя.
– Ось де вдячність і ніжність, – усміхнулася я сама до себе, – а ти ще дивуєшся, де добре слово пропало. А воно не пропало, а просто пере направилося в інше русло. А в тебе все, посуха.
Я довго думала. Не знаю, може для когось невірність головна, але для мене саме ось такі слова, ось ця буря емоцій була набагато промовистішою. Я все життя про нього піклуюся і люблю його, а тут якась жінка, яку він знає кілька тижнів, вона все це отримує просто так, навіть не доклавши зусиль.
Тому я зібрала його речі і виставила за двері. Він навіть не впирався, а радо побіг до тієї.
А я сиділа і не знала, що мені робити. Чи я так сиділа день чи тиждень – не можу сказати. але мені почали телефонувати зі спортзалу і басейну, що ми не ходимо, а гроші ніхто не вертатиме.
І я подумала, що треба піти, щоб гроші не пропали. Я й забула, як це приємно просто плавати і нікуди не спішити, відчувати легкість, розслаблення. Спортзал теж мене потішив, бо несподівано знайшла роботу – там висіло оголошення про пошук масажиста, а я вже от, готовий тут.
І якось так закрутилося, що я й живу для себе з приємністю і гроші теж заробляє з приємністю, бо роблю те, що вмію – піклуюся про інших.
Чоловік просився назад заради свого шлунку і спини, але я сказала, що я тепер надто зайнята і хіба за гроші, але я звірюся зі своїм графіком. Чому образився і чого б це?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
