Ще одну українську родину сколихнула страшна звістка – у боях за Україну поліг 27-річний Артем Димид – ветеран АТО, пластун, мандрівник, син знаного греко-католицького священника Михайла Димида та іконописиці Іванки Димид-Крип’якевич, правнук історика Івана Крип’якевича.
Артем Димид – правнук славетного українського історика Івана Крип’якевича та депортованого в Сибір священника Артемія Цегельського.
Про загибель воїна повідомила мати.
“18 червня, зранку… Накрило мінометним вогнем коло Донецька”, – написала Іванка Димид.
Побратими по “Пласту” розповідають про Артема як активного, безстрашного й життєрадісного відчайдуха, палкого патріота України. У пластовому товаристві Димид мав псевдо “Курка”.
“Артем став до лав Пласту в 7 років, юнакував у курені число 69 імені Богдана Хмельницького. Був курінним, а пізніше став виховником. Був членом 15 куреня УСП Орден Залізної Остроги.
Не було виду спорту, в якому Курка себе не спробував. Його життя було суцільною пригодою: він захоплювався військовим пластуванням, стрибками з парашутом, мандрівництвом”, – йдеться в дописі на сторінці ГО “Пласт Львів”.
“Про таких, як ти, пишуть книжки, такі, як ти, грають ролі у фільмах про себе. Ти був відчайдухом, шаленцем. В тобі апріорі був відсутній ген страху, він просто не входив у твою базову комплектацію.
Ми провели не одну годину поруч. Скільки разів ми летіли вдвох через Атлантику, гуляли вулицями Торонто чи Ріо. Підіймалися на Кіліманджаро, їли бургери і слухали Жадана.
Історія про твою поїздку на мотику до Іраку – це окремий вид мистецтва. У тобі вирувало життя, ти не згасав і щохвилини летів вперед. Чи то на парашуті, чи на мотоциклі, чи на унікальному пікапі.
Пам’ятаєш, ми завжди біля вогню на ватрах співали «Гей, браття опришки». Ти залишишся таким самим месником, як і вони. А ми про кожній цій пісні згадуватимемо твою постать”, – написав друг Ромко Колобок.
“Він намагався бути всюди і з усіма. Попри панковість та пожиттєве хуліганство – завжди був із книгою, часом саксофоном, жив всебічно. Про таких кажуть “був вродженим інтелігентом”. Курка був унікалом. Про таких ходять легенди, і більшість із них – таки справжні”, – додає Колобок.
Загалом Артем відвідав понад 50 країн і мав великі мандрівні плани на майбутнє.
Закінчив факультет історичних наук Українського католицького університету. Його батько, отець Михайло Димид, був першим ректором відновленої 1994 року Львівської Богословської академії, яка у 2002-му була реорганізована в УКУ.
У 2014 році Артем був активним учасником Революції гідності. Після початку бойових дій на Сході України вступив добровольцем в “Aзoв”. Брав участь в боях в районі Широкого. Пізніше перевівся в спеціальний підрозділ “Гаpпун”.
Після повернення з АТО Артем активно займався саморозвитком та подорожами. ПТCР (посттpaвматичний стpесовий pозлад) він жартома охрестив “посттpавматичним стpесовим розвитком“, адже прагнув розвиватися і вдосконалюватися кожного дня.
Станом на 24 лютого 2022 року Димид перебував у США. Але щойно дізнався про повномасштабне вторгнення військ РФ – одразу повернувся в Україну.
У Штатах він купив бронежилет та каску і, щоб не платити за перевезення в літаку, одягнув броню на себе. Здивованій стюардесі сказав, що він з України, і так йому безпечніше.
Вдома зібрав решту спорядження з часів АТО, склав присягу та одразу вирушив на передову.
“Воїн – це коли ти борешся. Той, хто після того, як його кинуло на землю, знову встане і буде йти, буде боротися до кінця, навіть якщо в нього нічого не виходитиме. Я просто не міг сидіти вдома. Розумів, що там я потрібен більше. І тому поїхав туди”, – говорив Артем в інтерв’ю проєкту “Бути воїном” у 2014-му.
“Мій брат був людиною, яка дорівнює життю і радості. Він брав від життя все і сам був життям… Артемко б не хотів, щоб за ним плакали і побивались. Він хотів би, щоб ми згадали його розмовами про те, яким він був, і усміхалися крізь сум”, – каже сестра бійця Климентія Димид, передає Новинарня.
Фото: Новинарня.
06/19/2022
