Свекруха, на моє величезне щастя, вже колишня, зараз гордо несе перед собою звістку, що її син – шляхетний чоловік, який при розлученні все залишив дружині і пішов з однією валізою.
Якщо не знати, як це було насправді, то звучить справді потужно. Залишив колишній дружині квартиру, машину, нічого з дому не взяв.
Просто зпакував у свою валізу речі, які носив, а потім з гордо піднятою головою покинув дім, де його не люблять. Справжній герой, приклад для наслідування.
А тепер трохи непривабливої правди. Квартира це моя, яку я отримала від бабусі ще до шлюбу. Машину я теж купувала за свої гроші ще до того, як піти до РАЦСу.
Те, що чоловік нічого з дому не взяв – то хто б йому дозволив? Він у цей дім нічого не приніс, щоби щось забирати. Щось купувала я ще до весілля, щось дарували мої батьки. Він до цього стосунку не мав жодного.
Ми були в шлюбі чотири роки, з яких загалом він працював роки зо два. Решту часу мій милий перебував у пошуку себе.
То йому далеко їздити, то зарплата маленька, посада низька. Шукав він собі халявку з високим заробітком, але такі місця вже давно зайняті.
Тому частенько чоловік сидів без роботи, а я працювала на сім’ю. Ну звідки ж гроші мали з’являтися. Його мама нам не допомагала, а мені брати допомогу від батьків було вже соромно.
Я спочатку вірила розповідям, що ось зараз він влаштується на своє ідеальне робоче місце, забезпечуватиме сім’ю, а там і про дитинку подумати можна буде.
Але час минав, чоловік скакав з роботи на роботу з великими перервами, а я починала злитися. Ну немає ідеального місця – працюй на тому, яке є. Що за дитячий садок?
Ще свекруха зі своїми повчаннями лізла, розповідала, що в її синочка дуже інтелігентна душа, він не може працювати в умовах, які йому не підходять.
– Ти його підтримувати маєш, а ти його женеш абикуди. Не даєш йому озирнутися, вибрати, тобі все грошей мало!
Я втомилася підтримувати та чекати, коли чоловік придивиться. Набридло приходити додому з роботи, бачити цю особину на дивані та чути “а що у нас на вечерю”.
Вдома він теж нічого не робив, бо “ну, це ж жіноча робота, і взагалі я шукав роботу”. Тож мені ще й готувати доводилося після робочого дня, щоб мій диванний житель з голоду не склеїв ласти.
Сварки спалахували щоразу частіше, тривали дедалі довше, і чоловік почав після них йти до мами. Це найвищий ступінь прояву його образи на мене.
Востаннє він так пішов, а я викликала майстра і замок змінила, а наступного дня подала на розлучення, бо дістало все.
Для чоловіка та його мами це стало справжньою несподіванкою, вони по черзі намагалися достукатися до мене і направити на шлях істинний, але нічого не вийшло.
Розлучення відбулося, чоловік гордо покинув мій дім з однією валізою, з чого свекруха тепер робить новину століття. Он, мовляв, гляньте який у неї син шляхетний.
Я на це не реагую, бо мені начхати на ставлення людей, які в цю байку повірять. Близькі правду знають, на інших начхати.
Але мене вражає, як звучить фраза – пішов з однією валізою, що все колишній залишив.
Якщо не знати правди, можна навіть захоплюватися таким чоловіком.
Фото Олександра К.
