Мій сині невістка на заробітках у Чехії. Свою доньку тимчасово привезли до мене, адже живу я не далеко і до школи дівчинці зручно ходити. Але ж мене ніхто не попереджав, що то за дитина така! Моїй онуці 15 років. Вся справа в тому, що вона занадто багато їсть. Їжа, яку я готую на кілька днів, йде за один.
Я втомилася кожен день стояти біля плити. На їжу йдуть майже всі гроші, які мені пересилають діти на утримання дитини! Через це я не можу й собі нічого зекономити. Здавалося б, 15 років дівчинці, зайвої ваги немає, але тим не менше їсть вона, як дорослий мужик! Я вже не знаю, як її прогодувати.
Доводиться стояти кожен день біля плити, витрачати на їжу чимало грошей. Вона навіть пів палки ковбаси за раз з’їдає, багато м’яса, пів каструлі гарніру.
Я просто не розумію, куди воно все дівається у неї. Я їм, як пташечка і по трішки. а вона, як сідає за уроки, то хоч холодильник ховай. А як з тренувань повертається, так узагалі хоч плач.
Мої діти такими не були ніколи. Каструля борщу ішла на три дні. А тут перше друге третє і ще бутерброд. Це все невістчина порода. Але що мені робити? Мені не подобається стояти біля плити цілими днями. Та й гроші усі просто вилітають.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
Популярні статті
- До одруження ця риса характеру мого чоловіка не проявлялась. Тепер я й дихнути спокійно не можу. Під контролем кожна копійка в домі, а якщо я купую собі щось незаплановане – починає вичитувати мов дитя. А я молода і не обтяжена ніякими обов’язками. Чому я повинна економити? Навіщо?
- Знаю, що так не можна, але по іншому й не виходить. Якщо я скажу правду невістці – ми просто не виживимо. Переконую себе в тому, що син мені рідна дитина, але совість все ж діймає. Син не пробачить якщо я все розповім, от і мушу мовчати, хоча те, що він робить ну ні в які ворота. Чесно?
- Я вийшла заміж не за того брата. Розумію, що так не можна і родина чоловіка не заслуговує на таке, але вдіяти нічого не можу. Врешті, життя одне
- Батько у нас хороший і дуже нас любить, ми росли знаючи, що він у нас найкращий. Але у свої 56 вчинив не надто гарно з моєю мамою. Тепер я на роздоріжжі: Чи повинна я пробачити батька і продовжити з ним спілкування? Або продовжувати бойкотувати і ігнорувати його? Якщо я стану спілкуватися з ним, чи не буде це виглядати так, немов я зрадила маму?
- Рідна мама чоловікової дочки виїжджає за кордон, аби там вийти заміж. Він уперся і не дає згоди на те, аби дитина їхала. Усе я розумію, але мені те дитя навіщо? Якщо мама поїде а мала залишиться, то, що? Привіт Олю, ти мама восьмирічної чужої доньки. Чоловік постійно на роботі а я повинна буду знаходити спільну мову з не своїм дитям?