Мій тато рідний пішов із сім’ї коли я вже сама заміж вийшла. Мама його дуже кохала і і цей факт сприйняла важко. Минуло десять років, нещодавно моєї мами не стало. Не встигла я усвідомити це, як прийшли новини і від тата. Тепер сиджу розгублена і не знаю, як бути.
Мені тридцять вісім років. Я заміжня, маю трьох синів. З чоловіком великих достатків не маємо, швидше навпаки – скромно живемо. Маємо свій дім, господарку, город, який нас годує. Ото, власне, і все наше багатство. Робота лиш сезонна, а взимку в основному вдома сидимо обоє.
Мами моєї не стало місяць тому. Вона дуже важко пережила розлучення із татом. Він все їй пояснив, сказав, що закохався і не хоче її ображати. Та розмова при мені відбулась і він просив вибачення у нас обох. Вже пізніше ми дізнались, що нова обраниця тата жінка втричі від нього молодша і тоді вона була при надії.
Я повністю всю свою увагу сконцентрувала на тому, аби допомогти мамі пережити татів учинок. Вона його справді кохала. Я й сама не могла повірити у те, що відбувається, адже вони були прекрасною парою і я мріяла про такі самі теплі і довірливі стосунки і в своїй родині.
П’ять років минуло відтоді. Мама моя дуже швидко здала. Ще перший час вона жила надією на те, що тато покається і повернеться, але того не сталось. Мама просто згасла. Вона була схожою на квітку соняха, яка втратила своє сонце. Так і пішла у засвіти.
А нещодавно я дізналась, що й тата мого уже немає. Одного дня до мене зателефонувала якась жінка і представившись сказала, що мій брат залишився сиротою. нині він проживає у хресної і стоїть питання про його подальшу долю.
Звістка була дуже несподіваною. Я узяла контактний номер тієї жінки і вимкнулась, попросила час на роздуми і усвідомлення ситуації.
Чоловіку і досі нічого не сказала, бо знаю, що він тут же стрибне до машини і поїде забирати малого. Він прекрасний тато і для нього й справді, чужих діток не існує.
Я не впевнена в собі. не знаю, чи узагалі хочу бачити його, адже саме через його появу і роспалась моя сім’я, не стало моєї мами зрештою.
Розгублена. Голова говорить одне, а душенька геть інше.
Скажіть, як мені бути? Їхати за братом? А може не треба й бачити його? Що якщо я ніколи так і не зможу зробити його частиною нашої сім’ї?
11,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
