Молода матуся взяла на руки дитину і зблідла. Гарний конверт, великий бант, за дверима – численна рідня.
У конверті був чужий малюк – мамі досить було одного погляду, щоб зрозуміти це.
Людмила обережно поклала малюка на стіл і почала його роздягати. Медсестра роздратовано запитала у неї, що вона робить – мовляв, виписний зал один, а у відділенні своєї черги на виписку чекає ще кілька людей.
Людмила нічого не відповіла, тремтячими руками стягла з малюка памперс і здивовано подивилася на медсестру:
Це хлопчик, де моя дочка? Негайно поверніть мені дитину, або тут каменя на камені не залишиться.
Роздратування медсестри як рукою зняло – вона побігла до відділення, а через декілька хвилин вниз спустилася завідуюча з донькою Людмили на руках. Вона почала вибачатися і пояснювати, що цей хлопчик теж готується до виписки. Точніше – до переведення в будинок малятка, тому що його мама відмовилася від сина.
Людмила не стала йти на конфлікт, взяла доньку і пішла до чоловіка. Здавалося б, святковий день, але у молодої мами не виходив з голови той маленький хлопчик, якого відвезли в дитячий будинок. Увечері чоловік запитав у неї, що сталося – вона розплакалася і все йому розповіла.
А вже через три тижні вся велика рідня зібралася ще раз – з нагоди приїзду додому ще одного нового члена сім’ї – Максима, того самого хлопчика, якого ледь не віддали молодим батькам замість їхньої дочки. Вони подумали, порадилися з батьками, отримали одностайне схвалення – мовляв, де один, там і другий, впораємося. І ось тепер у їх дочки з’явився братик. Тільки ось коляску довелося купити іншу – для двійні.
