«Молитва» Екзюпері, написана в один з найважчих моментів його життя, нагадує нам про найголовніше. Нам би всім задуматися над речами, про які він просить:
“Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.
Зроби мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке відчуття, щоб відрізняти важливе від другорядного.
Я прошу про силу стриманості і помірності, щоб я по життю не пурхав і не ковзав, а розумно планував протягом дня, міг би бачити вершини і далі, і хоч іноді знаходив би час для насолоди мистецтвом.
Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину як найважливішу.
Убережи мене від наївної віри, що все в житті має бути гладко. Подаруй мені ясну свідомість того, що складнощі, поразки, падіння і невдачі є лише природною складовою частиною життя, завдяки якій ми зростаємо і зріємо.
Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.
Пошли мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи.
Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, то ж навчи мене терпінню.
Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого і найніжнішого Подарунка Долі.
Дай мені багату фантазію, щоб у потрібний момент, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки або промовляючи, подарувати комусь необхідне тепло.
Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім “внизу”.
Убережи мене від страху пропустити щось у житті.
Дай мені не те, чого я собі бажаю, а того, що мені дійсно необхідне.
Навчи мене мистецтву маленьких кроків“.
