Моя 4-річна донька Мілана – непосидюча і дуже активна дитина, тому я знала, що на весіллі за нею потрібно стежити, очей не зводити, а перед тим, як прийти з дитиною я запитала у подруги, чи можна мені її з собою взяти. Подруга сказала: “Звичайно, візьми дитину”, була не проти, хоча дітей на весіллі більше не було, свято було розраховане на 90 гостей-дорослих.
Під час весілля Міла чудово поводилася, що не могло мене не радувати, скоріше була скромницею, ніж веселункою. Але тут настав цей “чудовий” момент… Подруга попросила мене відлучитися разом з нею в кімнату для панянок, щоб допомогти з сукнею. Я доручила чоловікові стежити за Мілою. Але він вже до цього часу випив, тому, ймовірно, не міг бути таким пильним, як слід було.
Офіціанти викотили торт на візку і поставили біля стіни, а самі відійшли за свічками і феєрверками. Донька крутилася поруч і мабуть, потягнулася за фігурками, побачивши їх на торті, спіткнулася об щось чи просто втратила рівновагу (мене поруч не було, і ніхто не може розповісти, як точно все це було). Загалом, Міла в торті, візок покотилася, офіціанти з квадратними очима, а наречена майже не при собі.
Я вибачилася і взяла доню на руки, паралельно шикнула на чоловіка, понесла доньку відмивати, але так як вона дуже сильно забруднилася, вирішила, що краще нам поїхати додому.
Наступного ранку я спробувала додзвонитися подрузі, але вона не брала слухавку, як і ввечері того ж дня, і через день, і через два… і через тиждень. Я написала смс-повідомлення з вибаченнями, але відповіді теж не було. З усіма подальшими святами я вітала скривджену наречену у вигляді смс ЦІЛИЙ РІК – сумирно. Крім того, вона заблокувала мене у всіх соцмережах. Потім я здалася і перестала спілкуватися.
І ось, через 5 років, я отримала від неї привітання з моїм днем народження, скупо відповіла “дякую” і “як справи?”, Подруга сказала, що теж стала мамою, її донечці вже рік(власне, я про це, звичайно, дізналася від спільних знайомих). Ми начебто почали спілкуватися і переписуватися іноді, але колишньої довіри і щирості в наших стосунках, на жаль, немає.
Я знаю, що в цьому винна ситуація з тортом. Можливо, і зараз я не до кінця прощена, хто його знає. Може, з появою власної дитини, подруга по-іншому подивилася на всю цю ситуацію, вирішила відновити спілкування, я не знаю, що вплинуло на це “потепління”. Але факт залишається фактом – колишньої дружби немає. І я не можу зрозуміти, як я повинна була повестися тоді, 5 років тому на весіллі? Цікаво ваша думка, як би ви вчинили, якби опинилися в моїй ситуації?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
