Дочка вискочила заміж у двадцять років з великого кохання за колишнього однокласника. У шкільні роки вони стосунки були нестабільні, непорозуміння на непорозумінні, думали, що подорослішають, порозумнішають, перестануть таким займатися. Але вони подорослішали, а змін ніяких.
Живуть вони разом чотири роки, з яких рік одружені. Розходяться і сходяться, як кораблі на маневрах. То вона речі збирає і до нас повертається, то він іде і починає жити з якоюсь іншою дівчинкою. Посуд літає речі з вікон періодично. Обидва поводяться як діти. Як їм взагалі можна довірити дитину?
Ми з батьком спочатку намагалися щось радити, вникали в їхні стосунки, намагалися шукати правих і винних, а потім просто втомилися і вирішили, що нехай живуть, як хочуть. Вони там один одного варті, бурю зчинять, а потім милуються.
Діти вже не діти, нам їх за ручку водити вже якось не вийде, а порад вони що у школі не слухали, що зараз. Тільки повітря трусити. Дочка прийде, ми її вислухаємо, втішимо, заспокоїмо як можемо, але далі ні слова, бо вони миряться і з нами потім не розмовляють.
Якщо їм так подобається – то хай живуть. Але ж донька нам нещодавно таке заявила!
Хтось доньці порадив, що як тільки дитина з’явиться, так і стосунки налагодяться, чоловік стане шовковим. Та коли таке було? Щоб сім’я після появи дитини розпадалася, я чула і особисто такі знаю, а щоб усе медово одразу ставало – ні.
Пояснюю дочці, що малюк плакатиме, не даватиме спати, вимагатиме до себе всю її увагу, а вона й так не зразок стриманості. Чоловік не факт, що допомагати стане. Ось так непорозуміння якесь, він піде, а вона одна з малюком буде? Діти це дуже непросто.
Тільки всі мої поради повз вуха пролітають. Вона вже все вирішила, їй же краще видно. Я розумію, що люди навчаються тільки на своїх помилках, але не в цьому випадку, правда?
Питаю, чоловік готовий стати татком, а вона плечами поживає, каже, зараз не хоче, а потім захоче. А якщо ні? Назад не повернеш, це на все життя тепер твоє буде.
У мене вже не вистачає аргументів. Тішу себе думкою, що це поки лиш ідея, але ж розумію, що це діло не хитре, раз два і готово. Як почну уявляти цю біганину з дитям на руках. Уже сльози на очах.
Чи це у мене лиш така дитина? Що то за життя у них буде?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.