Ми з дружиною прожили разом дев’ять років. За весь цей час вона жодного дня не працювала. Я маю свій бізнес, не великий, але цілком вистачає на безбідне життя. Тому необхідності в роботі у моєї дружини ніколи не було. Але так склалося, що наше кохання недовго тривало. Підставою не руйнувати сім’ю був тільки син. Я просто не хотів, щоб він ріс в неповній сім’ї. Я дуже сильно люблю свою дитину і бажаю йому тільки найкращого.
Уже кілька років ми з дружиною живемо як абсолютно чужі люди. Вона близько року тому влаштувалася працювати, тому що їй було нудно сидіти вдома. Дружина потребувала самореалізації. Як не дивно її кар’єра стрімко почала розвиватися, вона переходила з однієї посади на іншу. Додому з роботи жінка не поспішала і була рада піти на роботу з дому навіть у неділю. Мене це цілком не обтяжується, по дому я легко справлявся сам.
Раніше нас влаштовував наш побут, що ми просто живемо як сусіди на одній території. Але недавно дружина вирішила, що так далі тривати не може. Я не знаю, може у неї хтось з’явився. Насправді мені байдуже, яка причина. Я відразу ж дав згоду на розлучення. Але є один момент. Коли ми одружилися, у мене була своя квартира. У шлюбі ми її продали і купили іншу – більшу. І тепер моя люба дружинонька бажає забрати це житло. Вона знає, як сильно я люблю сина. Тим більше я відразу заявив, що після розлучення хлопчик залишиться жити зі мною. На квартиру вона не витратила жодної копійки власних грошей і я можу довести це при потребі.
Але вона знайшла іншу можливість вплинути на мене: за законом дитина повинна залишитися з матір’ю. А моя лисиця заявила: якщо хочеш, щоб дитина залишилася з тобою, віддай мені квартиру. Виходить, син їй не потрібен, а квартира потрібна! Яка ж вона матір після цього? Я взагалі дивуюся, як я міг прожити стільки років з цією жінкою. Справа не в тому, що мені шкода квартири, просто я заробляв на неї власною працею, в той час, коли вона ходила по салонах або лежала на дивані. І намагався я купити велику квартиру, щоб потім забезпечити житлом дитину. Тільки її це не хвилює, вона ніколи не хвилювалася про нашого хлопчика. Ось така матір.
Не хочу віддавати квартиру і дитину їй залишити не можу. Думаю тепер, як правильно вчинити. Зрозуміло, що позов буде коштувати чималих грошей. Але я не маю наміру залишати свого хлопчика з людиною, з якій його доля байдужа, а потрібні тільки гроші або квартира.
Як взагалі матір може поміняти дитину на квадратні метри?
Мені здається, я зможу домогтися, щоб хлопчика залишили мені. Правда це й час і додаткові клопоти. А її зовсім не хвилює доля рідного сина, де він буде жити, якщо ми віддамо їй квартиру. Як я раніше цього не помічав?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
