fbpx
Історії з життя
Моя мама прийняла непросте рішення. Вона хоче усиновити підлітка. Я, чесно кажучи, не уявляю, як вона збирається виховувати чужу дитину. Але мамі пішов шостий десяток, чому не відпочити і зайнятися собою.

Я можу собі лише уявити, що відчуває дитина, яка залишилася без батьків. А якщо це ще й підліток? Так, мені дуже шкода таких діток, але ще більше шкода свою матір, яка прийняла подібне рішення. Я переконана, що цей хлопчик, буде маніпулювати мамою, буде протестувати і порушувати правила. І можна ще перераховувати, і перераховувати. Моя матір не молода дівчина, а доросла жінка. Вона ще працює, але роки беруть своє. Краще б поїхала в санаторій, зайнялася б своїм особистим життям, та й онуки може скоро з’являться. Але ні. Вона хоче допомогти хоча б одній прийомній дитині знайти сім’ю. А коли я кажу їй про онуків, то вона відповідає, а для чого тоді батьки? Мені вже 27 років, у мене своя сім’я. Ми живемо окремо, але недалеко від моєї мами. До речі, у неї, виявляється, надто багато залишилося нерозтраченої любові. Ну як вона не розуміє, що це рішення з наслідками? Я проти!

Якби дитина була маленька, та й мама молодою, можна було б ще розглядати варіанти. Але це підліток! Я згадую себе в цьому віці. Мені соромно зізнатися, але я постійно влаштовувала бунт в домі, доводила маму просто до сліз. Так я рідна донька. А це чужий хлопчик. А яка у нього спадковість, хто його батьки? Ми не знаємо його абсолютно. Маму ці подробиці зовсім не цікавлять. Їй вже сподобався один тямущий хлопець 14 років, і вона збирає документи, щоб його усиновити. А що можна від нього очікувати, коли він підросте?

Згадую свого неблагополучного батька, і не по собі стає. Мама каже, що цей хлопчик зовсім інший. Він скромний, блакитноокий юнак, позбавлений любові. Я повинна буду його теж полюбити. А чи зможе він до мене добре ставитися, чи незлюбить мене з першого погляду? Він не зможе стати повноцінним членом нашої сім’ї, це чужа людина. Ну як переконати маму?

У мене ще є час вмовити її не робити такий серйозний і необдуманий крок, бо потім пізно буде. Але я не можу підібрати потрібні аргументи, щоб переконати її. Мамі пішов шостий десяток, чому не відпочити і зайнятися собою. Скільки вона вже пережила за ці роки. Навіщо брати на себе таку серйозну відповідальність, як виховання чужої дитини. Вона що думає, що я буду допомагати їй? Ні не буду. Вона помиляється. Я мрію зовсім про інше: про дітей, хочу купити велику квартиру, змінити роботу і багато іншого. Але що ж мені робити з мамою? Як вчинити в такій складній ситуації? Я думаю, що вона не готова до усиновлення цієї дитини. Мені іноді здається, що вона робить все мені на зло.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook