Моя старша сестра попросила мене бути її свідком на сімейному суді. Я погодилася, але не сказала їй, що свідчитиму і проти неї, і проти її колишнього чоловіка. Це не була з мого боку підстава чи зрада, бо моє ставлення до вчинку Лариси я не приховувала ніколи.
Нас у сім’ї було дві сестри. Батьки нам дали гарну освіту, а потім одне за одним полинули у засвіти, не дочекавшись наших весіль, але встигли уділити нам сповна татової любові та маминої ласки. Я в серці зберегла ці успадковані материнські почуття й щедро огортаю ними донечку й сина.
А в моєї сестри – все навпаки: нема ні материнського тепла, ні душевної турботи, тільки матеріальні речі, бо на першому, й на другому, й на останньому місці в неї робота, робота й робота. Нею вона виправдовується та, як щитом, прикривається, буцімто, заробляє гроші на утримання доньки, бо в чоловіка заробітки малі з огляду на його творчу професію й м’який характер.
Лариса працює директором готелю конференц-залу, всю себе віддає роботі, на сім’ю їй часу не вистачає, тому й розлучилася з Валерієм, проживши в шлюбі з ним неповних чотири роки. Доньку Світланку вона без вагань віддала чоловікові, а сама все заробляла й заробляла гроші. З дитиною Лариса бачилася вечорами по п’ятницях і суботах, і то не завжди, бо специфіка її роботи – затримуватися на вихідних до четвертої ранку.
Так пролетіло десять років, три з яких Ланочці довелося відчути показну доброту другої татової дружини. Дівчинка дуже любить тата, але він не хоче купити їй ноутбук, бо Галя сказала, що він буде не для навчання його доньки, а для її спілкування в чатах.
У мами вдома Лана могла годинами сидіти в Інтернеті, вона їй нічого не забороняла, але мама – дуже зайнята людина, тож про спільне проживання з нею не може бути й мови. Вона живе строго за графіком і, головне, зі Світланою бачиться в певні години й дні.
Не дивно, що тринадцятирічна дівчинка затаїла на маму образу й, нічого не кажучи ні татові, ні мачусі, йшла з дому перед тим, як мала приїхати Лариса, щоб забрати її на вихідні. Це дало нагоду моїй сестрі помститися колишньому за його нове кохання, через яке втратив контроль над донькою, як вона каже, бо проміняв рідну дитину на першу ліпшу спідницю. І ця помста була в її позові до суду. Ларису хвилювали тільки години для побачення з дочкою, щоб воно завжди відбувалося, якщо вже заплановано.
Валерій також розчарував мене. Від трьох років він виховував Світланку, пожертвував задля неї навіть своїм талантом режисера, а коли зійшовся з Галею, став прислухатися до її думки, що в підлітковому віці дочці дуже потрібна саме мама та просити Ларису забирати її бодай на тиждень. Але де ж наша ділова жінка піде на таке. Вона – не я, хоч також працюю і, буває, що перекладаю тексти до п’ятої ранку, але від своїх обов’язків матері й дружини попри виснаження і втому не відмовлюся ніколи.
І ось день засідання суду. Я є першим свідком і розповідаю все відверто й чесно. Ларисі, звісно, це свідчення дуже не сподобалося, але мені байдуже, бо переживаю за племінницю, яка ніби нікому з батьків уже не потрібна. Після мене свідчить Галя, який Валера прекрасний тато, але в Лани вкрай зіпсувався характер, і вік підлітковий, і дівчинка дуже хоче піти до мами.
Суддя вирішує без присутності батьків поговорити зі Світланою. Дівчинка зізнається, що їй добре з татом, цікаво. можна про все на світі поговорити, що піти назавжди до мами порадила її Галя, так як тата запрошують на роботу в Київ, а її, Світланку, доведеться влаштувати в інтернат.
Валерій був ошелешений, коли його запитали про інтернат, адже це була вигадка Галини, а він ніколи б цього не дозволив і запевнив суддю, що розлучиться з Галею через її інтриги.
Найбільше раділа з усього Лариса: і нерви колишньому полоскотала, і дружини його позбулася, і з донькою бачитиметься згідно графіку. Вона ж все для Світланки робить, заробляє їй на життя, одяг, відпочинок і навчання, виконує всі її забаганки, адже вона, Лариса – і успішна ділова жінка, і найкраща мама в світі.
Ви також так вважаєте?
