Моя свекруха працює в Італії вже добрих років з двадцять. за цей час вони з чоловіком збудували двоповерховий дім у якому зробили прекрасний ремонт і все на найвищому рівні, навіть сонячні панелі встановили на даху. Саме тому для мене є дивною її поведінка у нинішній ситуації.
Ми з дітьми у Німеччину виїхали дев’ять місяців тому. Була думка поїхати до свекрухи, але вона одразу заявила, що не буде нами опікуватись і що умови в Німеччині кращі. Тому ми тут досі. Я вже працюю, дітки ходять до місцевої школи. Ніби й добре все, якби не туга за рідним домом. Інколи вовком виємо усі втрьох, так нам не просто.
А нещодавно я знечів’я гортала стрічку в соціальній мережі і ледь не впустила з рук телефон. Серед інших фото було і свекрушине на курорті у компанії сестри мого чоловіка. Я думала, що може старе, але ж ні – дата свіжа.
Одразу чоловіку зателефонувала додому, запитала чи він бачив, а той усе знає. більше того сам допоміг сестрі до кордону дістатись.
Ні я рада за них і щаслива, але скільки та путівка коштувала? На відпочинок у свій і доньки у свекрухи кошти є, а на те, щоб хоча б тимчасово нас прийняти, вона ні коштів ні змоги не знайшла.
Як так? Поясніть мені.
Ну добре я їй чужа, як кажуть, але ж онуки то її. Нас їй було легше відправити у невідомість, аби не витрачатись на те, щоб нас зустріти і прихистити на певний час, а от на те, аби під сонечком поніжитись і фото гарні зробити, вона можливість і кошти знайшла.
Навіть не знаю, як на таке реагувати? Чоловік здивував мене теж, говорить, що то її справа, а ми з ним окрема сім’я. Може воно так і є, але хіба вона не наша родина. Хіба саме в такі часи не перевіряється міць родини?
Прошу вас мене зрозуміти правильно, чого я обурююсь. Ті хто нині з дітками за кордоном зрозуміють мене, як це все не просто. Як потрібна підтримка близьких, чи просто знайомих на чужині. Проте свекруха не до нас приїхала – на курорт.
Скажіть, хіба після такого я зможу називати цю жінку – мамою?
19,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
