Моє життя донедавна було сонячним і світлим: чоловік Віктор – успішний бізнесмен і п’ятирічна донечка Андріана, – давали почуття впевненості й щастя. Я переймалася тільки планами, куди цьогоріч поїхати відпочивати.
Того вечора я приготувала вечерю, навіть запалила свічі для романтичного настрою: ось-ось мав повернутися з роботи Віктор. Від завтрашнього дня він у відпустці.
Раптом погасло світло. Добре, що дочка вже спала, та мене це чомусь насторожило, з’явилося передчуття якихось негараздів, начебто це недобрий знак. Коли вогники свічок трішки розігнали темряву, через вікно я побачила коханого, й на душі враз стало спокійно. В заміжжі взагалі за ним я почувалася, як за кам’яною стіною.
Але з тої малої неприємності почалися для мене немалі прикрощі. Як тільки чоловік пішов до щитка перевірити, в чому справа, у коридорі почулися незнайомі голоси, які на підвищених тонах щось доказували Віті. Коли появилося світло, я відчинила двері й побачила двох незнайомців, що віддалялися. На запитання, хто вони, що хотіли, чоловік просив не перейматися, мовляв, він сам розбереться.
До мене повернувся спокій, тож після вечері я міцно заснула. Та коли прокинулася вранці, Віті вже не було. Це мене насторожило й здивувало: куди ж так раненько він вибрався, навіть не поснідавши, ще й мобільний вимкнув. Я мала відвезти донечку на заняття в дитячий центр, де працювала моя рідна сестра Юля. Та в гаражі не виявила машини. «Значить, Вітя поїхав на СТО», – втішила себе здогадкою.
Юля, вислухавши мене, порадила піти в офіс, можливо, Віктор саме там, щось доробляє перед відпусткою. Але побачене мене ошелешило – здалека на вікнах приміщення виднілися величезні літери: ОРЕНДА. Співробітниця Віктора Жанна якраз замикала двері й, побачивши мене, загадково посміхалася, а на моє запитання, що це все означає, відповіла запитанням: «А що, Вітя вас покинув і нічого не сказав»?
Я рушила на станцію техобслуговування, але наш механік сказав, що Віктор давненько не привозив ремонтувати машину, надіялась, що він уже вдома і збирає валізи для поїздки на море. Та замість чоловіка – записка у дверях, що вчора, як було домовлено, Віктор не повернув борг, тож хай протягом трьох днів поверне з відсотками.
Почувши дзвінок у двері, я надіялась, що то чоловік? Але на порозі стояла схвильована свекруха:
«Телефоную, телефоную, чому Вітя не відповідає, а в тебе все зайнято? І хто мені пояснить, що це означає”? – свекруха вийняла з сумки конверт. У повідомленні йшлося: якщо вона до трьох днів не поверне борг, до неї прийде виконавець описати майно»?
Я розвела руками й не могла її заспокоїти, навпаки, розтривожила ще більше, сказавши про вчорашніх «гостей», записку, очевидно, від них же, зникнення автомобіля й мовчання чоловіка.
Коли сестра привела Андріану, втішила нас, що це лист – підробка, складена неправильно, ні печатки, ні підпису і запропонувала звернутися в правоохоронні органи. Та свекруха сказала, що має власного детектива.
Тож ми довірилися її знайомому Матвію. Наступного дня він повідомив, що вистежив Віктора, і запитав, чи знайома нам ось ця адреса. Ні, вона нам нічого не говорила.
У планах Матвія було зранку навідатися туди туди під виглядом працівника ЖЕКу. Але я його випередила. Коли подзвонила в двері, почула за ними голос Віті: “Знов ключі забула?”. Відімкнувши та побачивши мене, знов намагався зачинитися, але мені вдалося прошмигнути в квартиру. «Ти що тут робиш? Розумієш, я потрапив у халепу: не зміг вчасно повернути борг, тому поїхав до друга, щоб перечекати, мати час продати машину і повернути суму з відсотками, щоб не діставали через мене тебе й маму».
Я, така наївна, вже готова була пробачити йому всі мої переживання, аж тут двері відчинилися й зайшла …Жанна. Так ось, хто той «друг». Тут обоє мені призналися, що давно один одного кохають.
Я подала на розлучення. Свекруха благає мене не спішити, дати шанс Віктору почати життя з чистого аркуша, бо Жанна – це тимчасове захоплення, а в нас підростає донечка.
А тут ще й Матвій став за мною упадати. І мені він, чесно кажучи, сподобався. Свекруха образилася, намагається мене зі своїм сином помирити. Але чи варто мені його простити, коли від кохання не лишилося й сліду? Порадьте, як правильно вчинити.