Моєї мами не стало два тижні тому якраз на її 85 років. Для нас усіх це було дуже несподівано і нелегко, адже у свої роки мама моя ще бігала і в хорі співала. А коли маму відспівували, до мене сестра підійшла. Не звертаючи увагу на людей, вона почала казати мені таке, що я й досі до тями прийти не можу.
Ювілей моєї мами припадав на вихідні, але в тому числі було весілля у доньки чоловіка від першого шлюбу. Я з мамою зазадалегіть усе обговорила, пояснила, що ми її свято відзначимо, але пізніше на кілька день.
Мама моя усе зрозуміла і ні слова мені не сказала. Ми з нею були завжди близькі і вона знала як складно було чоловіку вибудувати стосунки із донькою. Перша дружина донці у вуха казна чого вливала і дівчина їй довгі роки вірила. А оце лиш під тридцять вирішила, що тато все ж повинен бути присутнім у її житті і житті майбутніх дітей. Навіть, на своє весілля нас обох запросила, а то великий був крок з її сторони.
Так от, ми з чоловіком у містечко де жила його донька за кілька днів на перед поїхали. Треба було підготуватись, знайти де квіти придбати, з перукарем домовитись і готель забронювати комфортний. З мамою я говорила регулярно і буквально кожен крок їй звітувала. ми так завше спілкувались, як далеко одне від одного були. І мені спокійніше і мамі не сумно. А старі, вони ж як діточки, їм увага потрібна, опіка і любов.
Весілля було у розпалі саме молоді свій перший танець станцювали і тамада припросив у коло тата із молодою до танцю, аж тут у мене в руках телефон завібрував. Дивлюсь, сусідка наша. Я скинула кілька разів, а потім уже й сестра мене набрала. Раз, ну другий, ну третій. Я вийшла, узяла трубку. Сестра сказала, що сусідка щойно її набрала і повідомила, що мами нашої не стало.
Коли я приїхала додому то ледь на ногах встояла. мама моя доки нас не було кілька днів, вирішила сама до ювілею свого підготуватись. По старій пам’яті вона вправною господинею була. В руках все так і палало.
Дивлюсь, а вона і рулети накрутила і холодцю наробила і качки запекла, налисників казанки два, одні із м’ясом, другі із сиром У морозильці у нас порожньо, то вона перед тим сама все переробити мусила.
Дивлюсь, а вона і штори зняла випрала і тюлі не моєю рукою повішані. І все це за два дні у вісімдесят п’ять? Ой, мамо, мамо!
Сестра ж моя проживає за кордоном і приїхати мала саме тоді, коли ми мамі відзначати ювілей запланували. А тут прибула вона якраз у день, коли ми з мамою прощались. Саме батюшка відспівував, як вона до мене підійшла і сказала, що у тому тільки моя вина. Я одразу і не втямила до чого вона – стан не той був, проте сестра додала, що якби я не поїхала у день маминого ювілею на якесь там весілля, то б і не стояли ми тут.
— Тобі чужа дитина, яка навіть, розмовляти із тобою бажання не має, важливіша за маму рідну. Така дата, а ти її саму лишила? Як так?
Два тижні минуло. Сестра вже повернулась додому до себе й дев’яти днів не пробула, але мені в голові й досі її слова звучать.
Невже вона права? Не треба було їхати у такий день? Але ж ми все обговорили з ненькою і вона мені ні словом не обмовилась, що планує робити, ми ж балакали мало не щогодини.
Ні їсти, ні спати не можу.
Невже сестра моя права? Через мене усе?
01,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
