Мої батьки розлучалися, коли мені так потрібна була їхня підтримка. У нас із Матвієм усе йшло до весілля, і на тобі, маєш, Ганю, празник: він повернувся до свого першого кохання – однокласниці Люби, а я через місяць зрозуміла, що сама при надії. Казати Матвію я не стала, не дозволяла гордість і образа. А дарма, якщо б призналася, то, можливо, були б із ним разом, бо з Любою в них так нічого й не склалося.
Донечку Ксеню ми виховували разом із мамою. Мій тато також іноді балував улюблену внучку подарунками й смаколиками. У них із Валерією дітей не було, тож він насолоджувався спілкуванням із Ксюшею, за що Лера навіть ревнувала його.
Вона ніде не працювала, зате відвідувала з подругами фітнес-клуби, салони краси й торгово-розважальні центри. Харчувалися вони з татом у ресторанах або замовляли їжу додому. Валерія була на дванадцять років молодша за батька. І цікавили її тільки його гроші.
Коли Ксеня пішла в садок, я вийшла на роботу. Якось я не встигла на тролейбус, а в цей час почався дощ. І тут біля мене зупинився автомобіль мого співробітника, якого я знала тільки з вигляду. Так несподівано з тої першої поїздки й почалося моє знайомство з Романом. Ми почали зустрічатися. Настав час знайомити його з батьками. Мама порівнювала його з Матвієм і не була в захваті від мого вибору.
Я надіялася отримати більшу підтримку від батька і Валерії. Ми мали зустрітися в ресторані на дні народження тата, де й повинно було відбутися знайомство з моїм нареченим – Романом. Звідки ж мені було знати, що він – колишній хлопець Валерії. Це я зразу зрозуміла з тих поглядів, якими вони обмінялися, а потім і від розмов. У курсі їхніх стосунків був і мій тато. Виявляється, якраз через нього, Валерія пішла від Романа, звичайного інженера, до чоловіка при грошах і посаді.
Святкового настрою як і не було. Після тих реплік, які сказав тато, що бажав би кращого для єдиної доньки чоловіка, а для себе – успішного зятя, Роман сказав, що йому краще піти. На фоні такої розкішної жінки, як Лера, я також почувалася некомфортно. Як і моя мама, я була надміру скромна, мінімум косметики, звичайнісінька зачіска, взуття та одяг «головне, щоб зручно».
Навіть тато, коли ще жив із нами, робив нам із мамою зауваження, що ми – не яскраві, не привабливі для чоловічих очей не через те, що негарні, а просто не вміємо або не хочемо вроду свою підкреслити.
Романові я сказала, що в наших стосунках треба зробити паузу. Він не заперечував. Тим часом щось діялося за моєю спиною. Мені зателефонувала вихователька групи, де перебувала донечка: «Ксеню хоче бачити якийсь чоловік, каже, буцімто він її батько. А ви в заяві вказали, що за донькою приходите тільки ви». Я все залишила й мерщій помчала в дитсадок. Там був Матвій. Звідки дізнався про дочку, не сказав. Але я здогадалася, що це міг бути хтось із моїх батьків.
Ми довго розмовляли, але так і не прийшли до висновку, чи варто нам починати все спочатку. Я не змогла відпустити свої образи, не могла забути Романа, хотіла, щоб вивітрилися з пам’яті думки про його колишні стосунки з Валерією.
Наступного дня я приїхала до тата на роботу. щоб розпитати, чи не він зв’язався з Матвієм. Тато сказав, що дуже зайнятий, дав ключі від квартири.
– Дочко, приготуй щось поїсти, бо від Лери не дочекаєшся. Вона знову десь у салонах пропадає. А я маю з тобою серйозну розмову.
Я здогадалася, про що піде мова. Напевне, тато навів якісь дані про Романа, він же розшукав Матвія, сказав про дитину, мовляв, клин клином вибивають. На тобі, доню, кращого жениха, щоб ти не засмучувалася.
Що ж робити. Купила я деяких продуктів, щоб приготувати батькові чогось гарячого, відчинила квартиру й почула голоси. Це була, звичайно, Валерія і, ви не повірите …Роман. Он як. Старе кохання не іржавіє.
Незабаром нагрянув батько і зразу прозрів і попросив закохану пару на вихід.
Отже, все може повернутися на круги своя? Але навряд чи повернеться тато до моєї мами через зраду молодої дружини, навряд, чи мама простить його зраду. Навряд чи повернуся я – до Матвія, батька моєї дитини. А як могло б бути в ідеалі? Поділіться своїми міркуваннями.
