fbpx
Історії з життя
Мої батьки так жили: тато мамі віддавав всю зарплату, працювали обоє, але при цьому мама весь дім тягнула, та ще й зарплату цю (свою і чоловіка) треба було розподілити, на що і куди витратити. І виходило, що витрачалося все куди завгодно, тільки не на маму. Ще тоді я вирішила, що у мене такої ситуації не буде. І-і-і! І ось виходжу я заміж

Мама на себе витратити ніколи нічого не могла, хоча заробляла на 30 рублів (радянськими грошима) менше, ніж батько. То дефіцитну одежину мені чи сестрі купили, то черга на якусь річ підійшла, то дача, потім на “Жигулі” зібрали, на це гроші йшли. Та й є у нас така звичка – все в дім, на сім’ю, про себе в останню чергу.

Потім часи дефіциту минули, мама змінила професію, ледве пережили 90-ті. І вийшло так, що мама почала заробляти набагато більше, батько так і залишився водієм, правда, вже в таксі пішов. Але ви думаєте що щось змінилося? Модель сім’ї залишилася колишньою.

Мій батько також віддавав всю зарплату (яка була набагато менша від маминої), а потім починалося: “Галь, дай на техогляд, дай на бензин, дай на цеглу, дай на запчастину, на те і на се”. Його не турбувало, що бензин і продукти дорожчають, а зарплата його залишається така ж. Він же годувальник! Коли мама вказала, що він, вибачте, давно не заробляє на утримання машини, тому що заробляє саме вона, батько образився. Точніше, не так. Батько заробляє якраз на утримання машини, на своє хобі (він рибалка і мисливець) і на їжу тільки на себе і то на тиждень в кращому випадку. А решта – комуналка, кредит за машину, їжа, дача, одяг, подарунки онукам – все на ній.

Потім батьки пішли на пенсію, і вже само собою вийшло, що машину довелося продати і стримати свої витрати. Тоді я була вже дорослою, “розумною”, всезнаючою. Ще тоді я вирішила, що у мене такої ситуації не буде. І-і-і! І ось виходжу я заміж…

І що ви думаєте? Проходить кілька років і у мене така ж модель сім’ї: чоловік віддає зарплату мені, при цьому вважає, що заробляє ого-го (20 тисяч), а я витрачати не вмію. Чую від чоловіка приблизно таке: “Як це не вистачає на відпустку? Як це ми машину собі дозволити не можемо? Як це ми в ресторан не можемо дозволити? Я ж заробляю і ти заробляєш!

При цьому я, заробляючи майже 16 тисяч, не можу зайвої помади собі купити. Тому що у нас – загальний бюджет. Треба ж на машину збирати, на іпотеку. Я зловила себе на думці, що ходжу в тому самому светрі, який мені мама дарувала, коли на третьому курсі була.

І я зрозуміла, що роздільний бюджет – це не найгірший варіант. Коли кожен вносить однакову суму на загальні витрати і бачить, яка сума і на що йде, а решта – на особисті потреби. А не так – весь дохід на машину, яка, по суті, потрібна чоловікові тільки (це дуже дорого!), І дружина повинна працювати на це, обмежуючи себе у всьому. Та й на їжу, я помітила, коли студенткою була, витрачала не просто в 2 рази менше, а в три! Чоловікові – м’ясо подавай.

Третій день думаю, де я звернула не туди, чому у мене вийшла така ж модель сім’ї, як батьківська…”.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page