fbpx

Моїх подруг діти забули, а в мене навпаки – скоро тікатиму. Як пояснити своїй дорослій донці, що я не мале дитя? Від її опіки вже вити хочеться

Моїх подруг діти забули, а в мене навпаки – скоро тікатиму. Як пояснити своїй дорослій донці, що я не мале дитя? Від її опіки вже вити хочеться.

Мої батьки завжди вчили мене не сприймати сім’ю як належне і я ніколи цього не робила. Однак інколи поведінка родичів переходить всі межі. І це не просто родичі, а моя дочка. Людина, яку я виростила і підтримувала все її свідоме життя.

Справа в тому, що вона занадто часто відвідує мене і надмірно хвилюється про мій стан. Часом мені здається, що не вона моя дитина, а я її. Я доросла людина, яка цілком в змозі самостійно про себе подбати. І мені не потрібна доглядальниця, особливо у вигляді моєї дочки. Вона повинна жити своїм життям, а старість залишити мені. І мої батьки вважали так само, тому я і прищепила своїй точно такі ж моральні орієнтири.

Я можу зрозуміти чому вона так чинить, однак я відмовляюся це робити. Мені хочеться отримати розуміння від неї в іншому. У тому, що у мене теж має бути особистий простір. Чому вона не може просто зрозуміти той факт, що я вже старію. Так, це моя дочка і у неї чудова сім’я, але постійно терпіти їх я не має наміру. Якби вона тільки знала як я від усього втомилася і від життя зокрема.

І намагалася обговорити це зі своїми подругами, але у них такого немає. Не те щоб їм це подобалося, тому що ситуація у них швидше зворотна. Їх діти про них зовсім забули і не згадують. Така собі крайність. І це абсолютно не правильно. Дивлячись на це, я розумію, що ми виховали погане покоління. Якщо одні діти занадто сильно хвилюються про своїх батьків, то інші і зовсім їх не пам’ятають.

Я не можу і кроку ступити без дзвінків і постійних рапортів для доньки. А з появою ось цих телефонів з камерами, все стало ще гірше. Тепер вона вимагає вмикати відеозв’язок і дивиться, як я виглядаю і що роблю. Сама знаходить мені якісь дієти, може не запитавши поставити перед фактом, що ми їдемо до якогось спеціаліста. Я скоро вже вовком витиму. У шістдесят я перетворилась на малу дитину чи, як?

Ну підкажіть, як мені позбутись цієї надокучливої цілодобової опіки, але й не розсваритись зі своєю дитиною? Кажу їй прямо, а вона думає, що мені просто соромно і я прошу мене не опікувати аби її не відволікати. і нічого не змінюється.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

You cannot copy content of this page