fbpx
Історії з життя
Моїм подругам розповідаю, що живу ідеально, адже насправді все плачевно. Для всіх мій чоловік приклад справжнього мужчини, насправді ж він лиш у ігри на компові грає і диван стереже

Моїм подругам розповідаю, що живу ідеально, адже насправді все плачевно. Для всіх мій чоловік приклад справжнього мужчини, насправді ж він лиш у ігри на компові грає і диван стереже.

У мене є одна давня хороша подруга. Познайомилися ми ще в студентські роки. Довго дружили, разом проводили час, і розповідали один одному про все. Після закінчення університету ми роз’їхалися по своїх містах і спілкувалися по телефону. Спочатку зідзвонювалися часто, але потім у кожної почалося своє життя. Ми обидві влаштувалися на роботу, часу на спілкування залишалося все менше, у кожної були свої турботи. Згодом, наше спілкування ставало все рідше, і в якийсь момент взагалі перервалося. І ось, через п’ять років ми випадково зустрілися.

Як виявилося, на даний момент ми проживаємо в одному місті. За цей час ми обидві вийшли заміж, у мене з’явилась дочка. Потроху, ми стали відновлювати наше спілкування. Почали телефонувати і зустрічатися у вихідні. Познайомилися з сім’ями один одного. Чоловік моєї подруги працює в правоохоронних органах, вона держслужбовець. Я працюю адміністратором в одній торговій мережі, мій чоловік працює на заводі.

У наших розмовах ми часто говоримо про свої родини. Моя подруга добре живе, у них своя квартира. Ось тільки про себе, я не можу сказати того ж. Живемо ми в орендованій квартирі, своєї у нас немає та й навряд чи буде. Я в декреті, і працює тільки чоловік. Грошей у нас не завжди вистачає. Ось тільки розповідати про це своїй подрузі мені незручно. Переживаю, що вона буде засуджувати мене. Спочатку, я уникала розмов про чоловіка. А зараз, мені доводиться трохи навіть прибріхувати.

Справа в тому, що крім фінансових проблем у нас є і інші. Не можу сказати, що у мене поганий чоловік. Просто в порівнянні з чоловіком подруги, мій явно програє. Я вважаю, що він не найкращий батько і чоловік. З нашою дитиною він майже не проводить час. Не особливо цікавиться дочкою і майже нічого не знає про неї. Йому більше подобається байдикувати – грати в ігри на комп’ютері або лежати на дивані перед телевізором. Знайти якийсь підробіток у вихідні та заробити ще хоч трохи грошей він не хоче. Він вважає за краще відпочивати, хоча знає нашу фінансову ситуацію. Переконати його я не можу. На ґрунті цього ми часто з’ясовуємо стосунки. Чоловік стверджує, що просто треба менше витрачати. Хоча витрачати особливо нічого і всі гроші йдуть на оплату житла та їжу. Крім цього, у вихідні чоловік може зустрітися зі своїми друзями і перехилити кілька келихів. Іноді, навіть більше ніж треба.

Вся ця ситуація мені неприємна, і я соромлюся говорити про це своїй подрузі. Перед нею я завжди розповідаю, що у мене ідеальний чоловік – люблячий і турботливий. Удома ж ми як кішка з собакою. Можемо не розмовляти по кілька днів. Але розповідати про це мені соромно, адже моя подруга живе інакше. Її чоловік дійсно турботливий, я це бачила сама. Він робить все для своєї дружини, щоб їй було комфортно. Возить її на відпочинок, купує дорогі подарунки. Я ніколи не чула від нього поганого слова в її сторону. Мій же чоловік дозволяє собі робити мені зауваження в компанії друзів.

Таким чином, мені доводиться казати неправду подрузі про свою сім’ю, а мені це неприємно. Адже ми дружимо і ділимося всім. Виходить, що я не довіряю їй і обманюю. Але ж я намагаюся зберегти гарну думку про нас з чоловіком. Не хочу, щоб хтось знав про наші проблеми.

Ось тільки чи правильно це? Чи можна взагалі називати дружбою спілкування, в якому ти не є чесним до кінця? Чи варто вилити душу близькій подрузі? Можливо, якщо я зможу поділитися з кимось своїми негараздами, то вони не будуть здаватися мені такими серйозними?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головне фото – firestock.

facebook