fbpx
Дозвілля
Мудра притча про знаки долі, які ми іноді трактуємо неправильно

Багато хто з нас часто скаржаться на те, що відбувається навколо. Через це ми не помічаємо всього прекрасного, що дарує нам Всесвіт. Але ми рідко замислюємося про те, що могло б бути й гірше. Наш розум так влаштований, що ми завжди всім незадоволені. І тільки зусиллям волі ми можемо змінити наше мислення, а відповідно і долю.

Ця притча про те, наскільки важливо вміти довіряти Господу і залишатися спокійними в будь-яких ситуаціях.

Йшов хлопчик по лісовій дорозі. Світило сонце, пташки щебетали, і повітря було наповнене чарівним ароматом лісових трав. Сосни гнулися високо в небо, виливаючи чарівний, терпкий запах хвої. Серце хлопчика було наповнене радістю, радістю Життя! І раптом він спіткнувся об корінь і впав. Радість вмить покинула його, ниючий біль затьмарив фарби літа.

– О Боже! – вигукнув хлопчик, – ну чому ти підсунув на дорозі мені цей корінь? Який же ти заступник, якщо дозволив мені так вдаритися? – з образою сказав хлопчик.

Піднявся і, злегка накульгуючи, звернув на іншу стежку. Біль поступово стих. Хлопчик був дуже добрий, тому недовго пам’ятав образу, і знову весело пішов новою дорогою. Неабияк втомившись, він спустився до струмка, щоб відновити втрачені сили. Напився. Але коли вилазив по схилі, що веде від струмка, знову послизнувся і вдарився об камінь, що лежить неподалік.

– О, Боже, ну чому ж мені так не щастить! Знову ти забув мене і не допомагаєш мені йти моїм шляхом!

Поки він вставав і розглядав свої ноги, неподалік від нього впало від старості велике дерево, ледь не зачепивши його.

Від струмочка стежка перейшла в широку дорогу, і хлопчик знову весело пішов нею. І не знав хлопчик про те, що спіткнувшись перший раз об корч, від нього неподалік проповзала отруйна змія. І якби він не впав, то обов’язково б наступив на неї і розпрощався б зі своїм життям. А вдруге, коли він вдарився об камінь, піднімаючись по схилу, його підстерігала неминуча біда, бути задавленим цим могутнім деревом. Дорога вивела його на велику галявину. Але раптом, налетіли хмари, подув сильний вітер, і почалася гроза. Спочатку дрібні краплі дощу змінилися на більші, потім дощ переріс у зливу. Хлопчик побіг в надії сховатися під кроною великого дерева, але знову впав і злaмав руку. І знову з неприязню звернувся до Бога.

– Не вірю я більше в те, що ти є, – кричав у відчаї хлопчик. – Не піду я по тих дорогах, які ти вказуєш, – продовжував хлопчик, скорчившись. І не знав той хлопчик, що в те велике дерево вдарила блискавка, і його падіння дивом врятувало йому життя.

Запам’ятай: не все, що здається на перший погляд невдачею, є нею. Можливо твоє падіння, твоя біда є Великим благом для тебе! Не поспішай нарікати на Бога і на долю, можливо до тебе доля дуже прихильна.

Фото ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!