Ця дружня ватага тернопільської дітвори змусила своїх батьків долучитися до ярмарки, а все почалося з компоту, пригадує Наталія Федорович.
– Ми просто дали дітям компот, коли вони йшли гуляти на вулицю. А вони замість того, щоб пити – стали поблизу шлагбаума і почали продавати. Я як побачила у вікно, то мені стало так радісно за нашу малечу. І що саме найцікавіше – люди зупинялися біля них, цікавились, купували. Вони дуже горді, що роблять добру справу, – каже пані Наталія.
Далі батьки створили чат і додали до компоту солодощі і випічку.
– Ми всі працюємо на перемогу. Хтось захищає нашу Україну зі зброєю у руках, хтось волонтерить за кордоном і передає медикаменти, продукти харчування, військове обладнання сюди. В інших регіонах діти з батьками плетуть сітки, малюють картини, влаштовують концерти. А ми вирішили пекти солодощі і влаштовувати поблизу будинку благодійні ярмарки. Я вважаю, що кожен на своєму місці має щось робити і тоді перемога буде швидше. Ми в це віримо, адже в окопах сидять найкращі хлопці у світі – ЗСУ і ми маємо їх підтримувати. У нас не має часу на сльози і розпач, ми переможемо, – додає тернополянка.
Діти пишаються тим, що роблять і мріють своїми діями пришвидшити перемогу.
– Дякую, що батьки нас підтримують. Ми дуже хочемо, щоб наша Україна перемогла у цій війні, щоб наші Герої повернулися додому живими і ми не знали, що таке вибуxи. Cлава Україні, – каже п’ятикласник Євген Личко.
Дівчатка кажуть, що спеціально вбралися в вишиванки аби привернути увагу до ярмарку.
– Ми ось навіть спеціально сьогодні вбралися в український одяг, на голови надягнули віночки, щоб люди бачили – це український ярмарок. А ось і наші патріотичні тортики. І хоча це звичайні вафельні коржики зі згущеним молоком та ми вирішили прикрасити їх блакитними та жовтими кольорами. Стоїмо тут, щоб допомогти ЗСУ і скоріше почути про перемогу, – кажуть дівчата.
Інша Адріана Заполух каже, що тут аби скінчилися повітряні тривоги.
– Я нещодавно дізналася, що мої друзі організовують такі ярмарки. Поговорила з мамою і вирішили долучитися. Ось принесла смачний бісквіт і сподіваюся, він сподобається нашим покупця. Думаю, що і наступного разу буду долучатися, адже дуже хочу, щоб війна швидше закінчилася, щоб ми забули про підвали, не носили тривожні рюкзачки, а просто насолоджувалися життям, – каже вона.
Діти не лише продавали, але й активно впрошували городян купити хоч один смаколик і завдяки такій наполегливості, вдалося заробити 16 тисяч гривень. Але дітям цього мало, бо вони хочуть купити саме тепловізор все питають, скільки ще треба додати.
– Ми бачимо, що у наших дітей виходить продавати смаколики. Вони просто вибігають на алеї і приводять людей, щоб ті купили хоча б пряник, хоча б желе. Тільки завдяки їм ми маємо ці 16 тисяч гривень.
Вони кожного разу питають, скільки ще треба зібрати, аби вже купити те обладнання, вони так зберігають ті гроші і хочуть допомогти. Ми вирішили, будемо працювати з ними до кінця і купимо не лише тепловізор, а й інше обладнання. Все поступово, – кажуть батьки.
За матеріалами «20 хвилин».
Фото: колаж.
