fbpx
Історії з життя
Ми намагалися допомогти, ось тільки панночка зовсім не йде на зустріч – дрова рубати вона не буде, воду гріти на печі не хоче. Подавай їй побутову техніку. До цього жила в старому будинку без зручностей і зі старим холодильником, а тепер чи не посудомийна машина виявилася потрібна

Ми живемо у селі. Не місто, звичайно, але цивілізація є – школа, дитячий садок, кілька магазинів. Немає тільки багатоповерхівок, всі приватні будинки.

За місцевими мірками нашу родину відносять до заможних – будинок збудували самі, він великий, та ще й газом опалюється. Маємо свою землю і беремо в оренду у людей.

А суті історії ось у чому.

У мого чоловіка був брат, він на кілька років молодший від нього. Брат на чоловіка не схожий зовсім, любить залити за комір, веде порожній спосіб життя, але при цьому зміг одружитися. Дружина його вибрики спочатку терпіла, перевиховувати намагалася, але спільне життя не вийшло. Вийшло лише трьох дітей нажити, а після брата чоловіка не стало. Було йому лише 25.

Залишилася його молода вдова з трьома дітьми, від її сім’ї допомоги немає. Батьків чоловіка живих теж немає. Так і вийшло – нема де дівчині з дітьми жити.

Ми з чоловіком хотіли допомогти – запропонували її з малечею до нас переїхати. Ми на своїй ділянці новий будинок звели і останнім часом там живемо, а невеликий старий залишився. Умови в ньому прості – вбиральня на вулиці, та грубка для обігріву взимку, але краще, ніж ніде. Та й жили ми там до минулого року цілком нормально.

Чоловік навіть невелику ділянку відгородив, щоб мешканці мали можливість господарством зайнятися. Вже вирішив, що і старий будинок і ділянку пізніше на племінників оформить, щоб хоч щось у них у майбутньому було. Весною збирався вбиральню до будинку прибудувати.

Дівчині наша ідея не до душі. Вона у нас жити згодна, але тільки в новому будинку, із зручностями та свіжим ремонтом. Ми самі ще в новобудові і року не прожили, вклали в нього сили та гроші, а дівчина ніби милість нам робить, погоджуючись переїхати. Прикро дуже.

Ми намагалися допомогти, ось тільки панночка зовсім не йде на зустріч – дрова рубати вона не буде, воду гріти на печі не хоче. Подавай їй побутову техніку. До цього жила в старому будинку без зручностей і зі старим холодильником, а тепер чи не посудомийна машина виявилася потрібна.

Їй 22 роки, вона молода і здорова, їй би роботу шукати і думати, як одній троє дітей піднімати, а вона перебирає, що краще задарма шукає.

Я у своєму домі її бачити не хочу. По суті, це будуть вічні гості – мені доведеться доглядати і годувати і її, і дітей.

А дівчина не розгубилася – почала в селі про нас казна що говорити – залишили її бідолашну і трьох рідних племінників без даху над головою, поселили в стару руїну.

Ми дали їй будинок, повністю придатний для життя та землю, але все одно не такі. Вона все життя жила в старій врослій одним боком у землю хатині, ходила у вбиральню на вулицю, а тепер хоче, щоб їй просто так створили добрі умови, бо у нас є дім?

Ця ситуація найбільше чоловіка мого засмутила. Він хотів допомогти дітям брата, а вийшов не надто хорошим родичем, що шкодує шматка хліба для вдови та трьох сиріток.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page