Ми одружені 3 роки, я наразі при надії. А нещодавно чоловік повертається з роботи темніший ночі. Ледь не плаче, розповідаючи, що його рідна мама зажадала аліменти через суд. І все б нічого, але ми її ніколи не забували і не обділяли.
У неї пенсія дуже хороша, чоловік їй продукти купує і грошей дає (в середньому 10 або 15 тисяч в місяць), вона звикла добре жити, але після того, як свекра не стало, їй довелося багато від чого відмовитися. А дізнавшись про моє вельми цікаве становище вона вирішила, що ми про неї чомусь забудемо і нікому нічого не кажучи тихцем от таке вчудила.
Ми обоє працюємо і гарно заробляємо, але квартира в кредиті, а ще дитинка з’явиться, у нас витрати збільшаться, але я буду працювати на дому, щоб нам на все вистачало і маму ніхто обділяти не збирався.
Чоловік дуже образився на свою маму і сказав, що вона тільки аліменти тепер від нього буде отримувати і все. а якщо навіть і не призначать йому тих аліментів зовсім, то попросив її віднині розраховувати лиш на себе.
Намагаюсь відрадити його, адже це мама, знаючи його розумію – потім усе життя шкодуватиме. Але не цього разу. Вона якусь грань переступила, зрадила, чи як. Я зі своєю мамою радилась, що ж робити. Думала сама тихцем свекрусі яку десятку у місяць перекидати, але мама проти. Сказала, що є порода людей, яка не розуміє доброти і замість подяки вона вимагатиме все більше, або узагалі скаже про все сину і я отримаю ще й ображеного чоловіка.
Шкода мені її, а от що ж робити – не знаю.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
