fbpx

Ми разом пішли на кухню. Я ледве добралася туди, тому свекруха сама зголосилася заварювати каву. У цей час діти сестри чоловіка розносили мою квартиру. Вони за кілька хвилин відсутності бабусі рознесли вщент мою улюблену вазу та спробували сховати уламки за шафу. Поки я цю справу прибирала, якийсь чоловік заніс у квартиру двоярусне ліжко. Я одразу прокинулася, зажадавши пояснень

Субота. Ранок. Свекруха з гуркотом заходить до нашої квартири разом із дітьми своєї молодшої дочки. Я в цей момент лежала в спальні і не могла зрозуміти на якому я, власне, світі адже мріяла нарешті виспатися. Свекруха почала дуже вже люб’язно розмовляти зі мною. Ось я одразу відчула, що їй щось потрібно від мене.

Ми разом пішли на кухню. Я ледве добралася туди, тому свекруха сама зголосилася заварювати каву. У цей час діти сестри чоловіка розносили мою квартиру. Вони за кілька хвилин відсутності бабусі рознесли вщент мою улюблену вазу та спробували сховати уламки за шафу. Поки я цю справу прибирала, якийсь чоловік заніс у квартиру двоярусне ліжко. Я одразу прокинулася, зажадавши пояснень.

— Ксенію до стаціонару поклали, а я з ними сама не впораюся.

– Палата я в Єгипті, так? Можна мене теж покладуть? – усміхнулася я.

– Хто тобі сказав? – змінилася в обличчі свекруха.

— Треба було виявити мудрість і попросити свою донечку не викладати фото на сторінку. – Я їй з посмішкою продемонструвала сторінку Ксенії у соціальній мережі. – Прекрасна ж у неї недуга.

– Так, ну так сталося. Вона змушена була залишити дітей. Ми ж одна сім’я, ти маєш допомогти, — пішла у наступ мама чоловіка без особливих уже ніжностей.

– Повинна? Так а відколи? А чи не ви мене на свята родинні не запрошуєте, бо я не така, як вам зручно. Чи не ви з донькою досі моєму чоловіку шукаєте хорошу дружину. Так, чому це я от врапт вам рідною стала і досить відповідальною, аби наглядати десять днів за дітьми чиїх імен я навіть не знаю. Ви не можете з ними упоратись, а от я якось уже повинна. а якщо щось трапиться? хто нестиме відповідальність?

— Рідна, ти маєш увійти в становище, — промимрив чоловік.

– Ні! Крапка! Потрібно було нормально попросити, а не перед фактом мене поставити. А тепер усі дружно на вихід із квартири, я спати хочу, щойно з нічної! – відповіла я.

Племінники за дві хвилини рознесли все, а що я з ними десять днів робитиму? Я не збираюся залишати роботу і жити, як на вулкані, бо хтось ніжиться під сонечком.

Родичі зібралися та пішли. Чоловік разом із матінкою. Бачите, він остаточно розчарувався в мені, тому будемо розлучатися.

А я не розумію логіку цих людей зовсім. от хіба я не вірно вчинили, а?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page