Ми в кумах у Ігоря та Тоні вже років вісімнадцять. Не скажу, що ми у них часті гості, бо Тоня жінка не дуже хлібосольна, сама не запросить на неділю в гості. А я не така, щоб і дуже кудись хотіла і ти.
Ми як сидимо у них на дні народження похресниці, то це таке, наче кота тягнуть за хвіст: Ігор показує, який він успішний-преуспішний, а Тоня крутилася біля столу зі стравами та сердито дивилася, коли хтось не доїв:
– Чому ви не їсте? Не смачно?, – ось її єдина тема для розмови, як вона варила, скільки парила, скільки чого додавала…
Виглядали вони доволі гармонійно з чоловіком і ми вважали, що у них все добре, доки одного дня я не дізналася великий Тонин секрет.
Іду я така попри її будинок, як бачу Тоня одну валізу запхала в машину і зникла в під’їзді, а чоловік біля машини попихає її валізу. Я стала і не знаю, чи поліцію викликати чи на Тоню чекати… Не встигла щось вирішити, як та знову випурхнула з сумкою і тут побачила мене.
– Світлано, – каже вона мені, – Ти тільки нікому нічого не розказуй, а я до тебе ввечері забіжу.
Я наче на голках чекала, що ж відбувається, бо така домашня Тоня не могла спакувати речі і сказати чоловікові «па-па».
– Це він на людях такий впевнений і успішний, а вдома, то суцільна безпомічність… Я просто для нього обслуговуючий персонал, який все принесе і подасть. Навіть в туалет я маю бігти і нести папір, коли він там! Він не має переді мною ніякого стримання!
Вона все говорила і говорила, що втомилася бути для нього мамою, вона хоче бути коханою і бажаною жінкою. І ось такий чоловік з’явився – постійний клієнт все ходив і ходив, квіти приносив, цукерки. Запрошував на каву і слухав…
– Він не сміявся, що я люблю серіал «Величне століття», не вважає безглуздим, що я збираю копійки і мрію знайти колекційну монету, він просто мене бачить і все, більшого не треба.
І ось, коли Ігор в чергове поїхав у відрядження, Тоня речі спакувала і переїхала до кавалера. Чоловікові вона не хотіла нічого казати, щоб той не підняв її на сміх.
– Знаю я його, він так крила вміє обрізати, що вже й не рада нічого робити…
Я пообіцяла мовчати, але ж мене розпирає!
Бачу й я, що і мій чоловік Віктор ходить і дивно на мене дивиться… Знаю я цей погляд, знаю… Секрет він має і мені не знає, як сказати.
Аж тут каже мені:
– Ігор в лікарні, давай провідаємо.
Поїхали ми до нього, а там картина: Тоня його з ложечки бульйоном годує і в лоба цілує, а Ігор сьорбає і дякує… Я мало не впала і відчуваю, що чоловіка теж ця картина підкосила…
Їхали ми додому мовчки, а далі й не витримали. Я розказала Віктору, а він й мені, що в ніякі відрядження Ігор не їздить, а має в селі любку до якої й учащає.
От і цього разу пообіцявся їй, що приїде та вишні буде обривати. А Тоні сказав, що термінове завдання.
– Вчора телефонує, що впав з вишні і не може сам доїхати в лікарню, то треба його туди привезти. Бачив я Тонину суперницю і не скажу, що чимось краща від неї. Отак я його й довіз, а він взяв з мене слово, що я нікому не розкажу.
Ми обоє засміялися. От, що їх так зблизило – почуття провини! Тільки от мені цікаво, де дівся Тонин ідеальний чоловік? чи то вони всі ідеальні до того моменту, поки не починають з жінкою жити?
Фото Ярослава Романюка.
