Ми з чоловіком жили мирно і дружно у його квартирі. Негаразди почалися, коли в нас постало питання з переїздом моєї мами до нас. Вона жила в моєму рідному селі і щойно їх звільнили, я одразу сказала. аби вона приїжджала.
Я за неї сильно переживала, а неможливість чимось допомогти і зв’язуватись постійно для мене. як і для будь-якої доньки були надважкими. Мені було б набагато спокійніше, та й мамі легше, якби ми з чоловіком перевезли її до нас. Тим більше, у чоловіка трикімнатна квартира, тож кожному місця вистачило б.
Я поговорила з чоловіком і він погодився. По приїзді мами життя пішло наше мало змінилось. Спочатку, ніби як усе гаразд було, але незабаром чоловік став демонстративно показувати мені всім виглядом, що переїзд моєї мами до нас його не дуже й тішить. Я вирішила поговорити з ним, щоб одразу вирішити всі проблеми та розбіжності.
Чоловік сказав, що йому хочеться приходити додому та відпочивати, а моя мама для нього чужа людина і він не може нормально розслабитися, приходячи після роботи. Та й не дуже його влаштовувало, що я проводила з мамою багато часу. У мами я пізня дитина, з’явилась тоді, як мамі виповнилось 47, тож моя мама літня людина, їй хочеться уваги і турботи, та банально щоб з нею поговорили.
Ми питання так і не закрили, тому атмосфера розпалювалася з часом дедалі сильніше. У результаті до мене якось прийшов Слава зі словами, що він так більше не може і у нас своя окрема сім’я, тому мамі слід шукати для себе окреме житло.
Нині я розгублена. Мамі повернутись нікуди, і я просто не можу залишити її одну зараз у такому стані. Але і з чоловіком не хочу лаятися, все-таки я люблю його.
Може у вас є думки, як загладити цю ситуацію? Напевно, є компроміс, тільки я його поки не знаходжу.
29,12,2022
Головна картинка ілюстративна.
