Обидві ми мали проблеми з чоловіками. Я поїхала, бо треба було доньці заробити на навчання, бо чоловік пішов до іншої. Отак жили-жили, а потім, коли потрібна підтримка суттєва, чоловіча, то вже в кущі, бо є якась краля, які треба путівку в Туреччину.
Нічого, ще не таке переживала і це переживу.
Рая теж мала за плечима шлюб в якому вона не мала того, що хотіла і у свої тридцять вісім не мала дітей. Їй дуже хотілося мати родину, але ще більше хотілося аби у неї був забезпечений чоловік, який би всі фінансові питання вирішував сам.
– Як же я втомилася тут батрачити, – не раз казала вона мені, – Я хочу якогось багатого чоловіка, який би мене забезпечував і байдуже чи я б його любила чи ні.
І скажу вам так, що за кордоном купа чоловіків, які не вірно чекають, коли приїдуть додому. Є такі, що не крутять з європейками, а вишукують саме українок, які вже втомилися від самотності.
І не раз та й не два я бачила, як Рая збирається на такі побачення, заздалегідь знаючи, що кавалер має вдома родину.
– А що? Я хочу в люди вийти і мені байдуже чи він когось має. Я не згоджуся, то інша піде.
Звичайно, що я її розуміла та жаліла, але до пори до часу, поки це не зачепило мене особисто.
Отож, якось ми з нею задумали поїхати в Париж, бо ж коли ще? Купили квитки і замовили готель та вже продумали маршрут.
Але я була змушена поїхати буквально за день до поїздки додому, бо донька потрапила в стаціонар.
А от мій рідний брат, який був старшим за мене на чотири роки і теж працював зі мною за кордоном тільки в іншій країні, вирішив, що замінить мене в подорожі.
– А що таке? Рая мені подобається і коли я ще буду з гарною жінкою в Парижі, – жартував він.
Це я собі думала, що він жартує. Розумієте, ми кілька разів зустрічалися з ним і Раєю, то у Польщі, то у Німеччині, але я й подумати не могла, що вони переписуються і що між ними є якась симпатія.
І ось я додому, а вони собі в Парижі почали крутити роман без мого відома. Я вертаюся, а Рая вся світиться від щастя і я так жартома питаю чи Париж не запалив в її серці справжнє кохання.
– Запалив, – каже вона, – Мені здається, що твій брат робитиме мені пропозицію і ми тепер будемо не лише найкращими подругами, але й родичками!
Я від такого мало не впала! Ні, я люблю Раю, як подругу, але ж яка вона дружина для мого брата?
Тим більше, що я всіх її чоловіків не можу на пальцях перелічити і то лише ті, що на моїй пам’яті!
І я це все, звичайно, братові й розказала.
– Ти собі роби, що хочеш, але ти не в її фінансових уподобаннях. Та й не треба тобі такої вітряної жінки.
Брат зробив правильні висновки, бо вже до неї не пише і не телефонує. Бачу, що Рая переживає, але мені мій брат дорожчий за подругу.
Тим більше, якби вона була порядна жінка, то ще куди не йшло.
А так, то мій брат може собі знайти ще порядну жінку, яка зробить його щасливим.
Звичайно, мені не приємно, що я мушу втішати Раю через мої ж вчинки, але я вирішила все сперти на брата.
– Ну, він такий був, вітряний, – кажу я їй, – Чого ж ти мене не спитала, який він, то я б тебе попередила.
– Дякую, мені було важливо це чути, – каже вона, – Видно, мені таки не щастить з чоловіками.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
