— З дитиною ніхто не допомагає, навіть не пограється з нею. Зате якщо потрібно видати пораду, то всі першими біжать! – Нарікає Люда. — Живемо зі свекрухою в одній квартирі, то їй до всього діло є. З будь-якого приводу у неї є порада. «Пустушку не можна давати!», «Занадто довго дитина в тебе на природному вигодовуванні, час вже припиняти!», «Шапочку одягни!». І чоловіка про мене казна що розповідає, наводить як приклад старшу дочку, його сестру. Мовляв, Віка все сама робила, готувала, пюрешками з банок не користувалася, і на горщик її дитина в два місяці ходити почала. І так далі…
Найприкріше, що чоловік почав говорити, що його мати має рацію, що мені варто прислухатися до неї і робити все так, як робила Віка. Щоб моя дитина так само швидко розвивалася. Але це просто безглуздо! Ходить у них син у віці нашому, ага. А на роялі не грав випадково? Бо мій у сім і повзати не бажає, нащо ж я його на ніжки ставити буду?
Люда вийшла заміж за Костю три роки тому. Із самого початку вони живуть з матір’ю Кості в її трикімнатній квартирі. Ссім місяців тому у них з’явився син. Свекруха любить онука, але не може утриматися від порад з виховання. Запевняє, що знає, як краще, адже має багато досвіду: двоє дітей виросли, за іншим онуком постійно наглядала. Виходить, що це четверте немовля, яким свекрусі довелося опікуватися. Костина мати з усіх питань має свою думку і вимагає, щоб на неї зважали. Коли ж Люда намагається робити по-своєму, їй говорять одне:
— Ми завжди так робили, а не як ти. Не сперечайся!
Люда все одно не може утриматися і робить так, як вважає за потрібне, через що між нею та свекрухою постійно виникають непорозуміння. У результаті всі залишаються при своєму.
Але не можна сказати, що все життя під одним дахом зі свекрухою таке складне. Мама чоловіка взяла на себе приготування їжі, невістці це робити не дає. Це плюс, адже так у Люди звільняється дуже багато часу. Крім цього, свекруха готова будь-якої миті доглянути онука. Але в таких ситуаціях вона ніколи не робить так, як її просили, все вирішує сама. Що дати поїсти, як розважити, що вдягнути. Все знає.
– Переїхали б ви! — відповідають подруги, коли Люда скаржиться на свекруху. – Не можна молодій сім’ї жити у батьків!
Переїзд Люда та Костя планують, але не зараз. Три роки вони намагаються накопичити на першу виплату за іпотекою. Усі подарунки на весілля пішли у ці накопичення, а також виплати з декрету Люди та все, що чоловік зміг відкласти зі своєї зарплати. Заощаджувати виходить чимало, адже свекруха вміє жити дуже бережливо: мало грошей іде на побут.
Сума накопичена вже немаленька, настав час уже щось вирішувати.
– Ми вирішили купити житло весною. На що вистачить, то й візьмемо. Іпотеку нам уже погодили, залишилося лише вибрати квартиру. У нас два варіанти, думала, скоро ми вже визначимося. Але ні ж! Нещодавно розмовляли з чоловіком, я раділа, що ми скоро переїдемо. Зробимо ремонт на власний смак, купимо меблі. Нарешті все буде своїм! Чоловік подумав і повідомив мені, що не хоче зараз переїжджати. Сказав, що не варто нам це робити!
Костя запропонував залишитись жити у його матері, а куплену квартиру здавати, не зробивши ремонту. А гроші, які квартиранти заплатять, витрачатимуть на погашення іпотеки. Тоді можна буде закрити її за п’ять років, а не за п’ятнадцять. А на той час син у школу піде! Квартиру доведеться продати і купити іншу, щоб район був кращим. І щоб школа була хороша…
Який сенс оселитися з дитиною в однокімнатну, якщо він швидко виросте? Звісно, нинішня квартира – це лише чорновий варіант. Якщо платити за нього так довго, то пожити не вийде.
Після переїзду не вдасться виплатити кредит достроково. Навіть якщо дуже заощаджувати. Це просто фізично неможливе.
— Нам стільки грошей знадобиться просто для того, щоб все облаштувати! Купити техніку побутову, меблі, — казав чоловік. — І щодо сина доведеться вирішувати щось, може звертатися до няні. А тут мама допомагає. До нас у квартиру вона їздити так часто не стане. Мама має хороший район, недалеко від метро. До центру міста на метро лише півгодини їхати. А нова квартира розташована не так вдало, на роботу доведеться їхати далі з пересадками. І збирати тут виходить набагато краще, адже мама вміє економити, як ніхто інший. Вона в купу магазинів заходить, щоб купити товар за вигіднішою ціною. Ніколи не лінується.
Люда ніколи так не робить. Їй складно з дитиною ходити магазинами, вона завжди бере перше, що трапилося під руку.
З одного боку, чоловік запропонував цілком розумний варіант. Люда це чудово розуміє. З іншого, все в ній противиться подібному рішенню. А від думки, що житиме тут ще років з п’ять, аж сльози на очі.
Головна картинка – pexels.
