Якось я проходила практику в одному з відділень лікарні. Був виклик бригади до одного занедбаного будинку на околиці нашого міста. Хто викликав швидку я й досі не знаю, але коли ми туди приїхали, то не знайшли нікого, ні в будинку, ні у дворових будівлях, підходячи до хвіртки, почули скуління собаки. Ми рвонули в будинок, Боже, на підлозі в темному кутку ворушилася купа ганчір’я, вікон немає – дошками забиті, темінь, на вулиці січень, холод пронизував весь будинок, нарешті, з-під ганчір’я показався собака і рука людини, відкинувши ганчір’я, перед нами відкрилася картина наче з кіно. Ледь теплий, літній чоловік.

Не гаючи жодної хвилини, ми мчали до приймального, всю дорогу за машиною біг його відданий пес. Чоловік пробув у стаціонарі до весни, його відданого пса поселили поруч із кухнею жалісливої санітарки.

Минуло 12 років, і сьогодні я опинилася знову на тій же вулиці біля того ж будинку (поряд знаходилася станція технічного обслуговування, і поки чоловік розбирався з машиною, я вирішила дійти до цього будинку).

Назустріч мені вийшов дідусь, він усміхався мені і був дуже гостинний, так! Так! Це був той самий літній чоловік! Нині живий та щасливий!

Виявилося, що тоді його рідний син замкнув у власному будинку, забивши двері та вікна, причина банальна – немає діда – оселя продана. Але не знав син, що вірний пес вирив ямку і приносив своєму господареві з смітника шматки зацвілого хліба, огризки та іншу, як виявилося єдину їжу. І лежачи поруч зігрівав свого господаря, не даючи йому попрощатися з світом.

Після нашої, вчасно наданої, допомоги та одужання ніхто в місті не залишився байдужим до літнього чоловіка, і тепер він щасливий, що колись, коли рідний син покинув його, його пес врятував йому життя!

Собака прожив потім ще 10 років поряд із господарем. Ось така історія.

Фото ілюстративне.