fbpx

На день народження свекра ми підняли тост за його здоров’я. Він же відповів, що чекає від нас внучку, яка буде схожа на його сина, бо їх онук схожий не відомо на кого. І треба було мені сказати, не подумавши: — Як це не відомо? На сусіда звичайно

Я не знаю, як реагувати на те, що відбувається. Днями наводячи порядок в домі, я знайшла результати тесту на батьківство мого сина. Там було сказано, що мій чоловік з імовірністю 99% є батьком нашій дитині. Але я це і так знала, чому ж тоді мій чоловік сумнівається?

Я ніколи не давала йому приводу засумніватися в мені. Він – моя перша любов і перший чоловік в моєму житті. І я щиро сподіваюся, що останній.

Ми разом три з половиною роки. Одружилися, коли я дізналася, що при надії. Мама мого тоді ще хлопця наполягала на тому, аби дитини не було, але я була категорична. Тоді їм довелося прийняти мене в свою сім’ю. Ми зіграли скромне весілля з мінімальною кількістю запрошених гостей. Були тільки батьки і найближчі друзі. Так я стала дружиною, а незабаром і мамою. Чоловік днями працював, а я займалася вихованням малюка. Наші бабусі не особливо пропонували свою допомогу, а я не просила.

Одного разу до нас в гості прийшла свекруха. Вона уважно дивилася на внука і помітила, що він зовсім не схожий на їх породу, як вона це називає. Значить, пішов в мою, тоді пожартувала я. Але хіба я могла подумати, що вона не жартувала зовсім. Після, як вона пішла я поговорила з чоловіком з цього приводу. Я запитала його, чи не дуже він засмучений, що син більше схожий на мене, а не на нього? Чоловік лише посміявся над моїм запитанням. Я і заспокоїлася.

Якось я застала чоловіка, який переглядав свої дитячі фотографії. Я думала, що він вирішив щось пригадати. І тоді дістала ще й свої. Тільки тепер я зрозуміла, що він шукав хоч якийсь збіг з сином. Тоді ж я це прийняла за веселу розвагу.

На день народження свекра ми підняли тост за його здоров’я. Він же відповів, що чекає від нас внучку, яка буде схожа на його сина, бо їх онук схожий не відомо на кого. І треба було мені сказати, не подумавши:

— Як це не відомо? На сусіда звичайно.

Мені було смішно, однак виявилося, що жарт ніхто не оцінив. І я замовкла.

І ось я бачу цей листок з результатом тесту. Як він міг засумніватися в мені? Невже він думав, що ростить чужу дитину? Я просто не знаю, як тепер з ним жити? Як дивитися в очі і знати, що він мені не довіряв і підозрював у чомусь? Невже це його мама так накрутила свого сина? Вона намагалася налаштувати його проти мене? Так на душі противно, але плакати, вже немає просто сил.

Ось як тепер бути? Чи варто поговорити з ним про це або просто заховати результати там, де я їх знайшла, і забути про це? Тільки ось чи зможу я забути?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page