fbpx
Історії з життя
На мене образилися син з невісткою, та так, що не хочуть спілкуватися і не дають бачитися з онуками. А що я такого зробила? Лише допомогла тому, хто більше потребував. Здається, я дуже погано виховала свого сина, хоча віддала йому всю душу

На мене образилися син з невісткою, та так, що не хочуть спілкуватися і не дають бачитися з онуками. А що я такого зробила? Лише допомогла тому, хто більше потребував. Здається, я дуже погано виховала свого сина, хоча віддала йому всю душу.

У мене 2 дітей – син, старший, і дочка. Я ростила їх одна. Вчила їх піклуватися один про одного, але, тільки, видно якось не так вчила. Мені ніхто не допомагав, працювала все життя на 2-х роботах, відмовилася від особистого життя – все заради дітей.

Син завжди був сильним – завжди мені допомагав, добре вчився. Потім вступив сам в інститут, закінчив, влаштувався на роботу. І, 5 років тому одружився. Дівчинка із заможної сім’ї. Її батьки допомогли купити їм квартиру. Син уже займає непогану посаду і отримує хорошу зарплату. У них двоє дітей. І все у них добре – машини в обох, на море щороку їздять.

А, ось, моя донечка – це мої сльози і постійні переживання. І школу вона ледве витягнула, і вчитися не пішла, а відразу заміж вийшла, та дитину на світ привела. Чоловік їй попався поганий – любить за комір заливати, а й працювати не любить. А недавно взагалі її покинув з 2 дітьми. І мені її, звичайно, дуже шкода.

Син мені, іноді, грошиками допомагає, а я їх складаю. І, ось, зібралася вже непогана сума, і я дала дочці, щоб вона онуків на море звозила. А що тут такого, хіба це – погано? Одні онуки щороку на морі бувають, а інші тільки по телевізору бачили. Ці розповідають – а ті лиш заздрісно дивляться.

Так, син з невісткою так образилися. Син каже:

– Я тобі гроші давав, щоб ти собі щось купувала, а ти їх складаєш, та роздаєш. А нам, між іншим, батьки дружини допомагають, а я для тебе від сім’ї відриваю, а ти он що робиш.

А що я роблю? Доньку шкода ж, і онуків шкода. Тепер син з невісткою, навіть розмовляти зі мною не хочуть, і онуків до мене не пускають. І мені лячно подумати, що буде, коли син дізнається, що я свою квартиру на дочку переписала. Я раніше навіть не замислювалася.

Думала: у нього ж все є, все добре, значить – це природно, що я дочці допомагаю, а тепер. Якщо через поїздку на море стільки образи, то що ж через квартиру буде?

Невже у нього колись вистачить совісті у сестри останнє відбирати? Хіба це погано – допомагати тому, хто більше потребує?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news -заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page