fbpx

На нашому весіллі Єлизавета Леонідівна була в чорному і дуже плакала на публіку. А потім побачила, що я від сорому так і не пішла під землю, і стала дотримуватися іншої стратегії

Чоловік всі свята проводить у своєї люб’язної матінки, щоб їй не було так сумно і самотньо. Мене свекруха бачити не бажає, тому чоловік їздить до неї один. Каже, що не може покинути її в свято одну. Але мене ось залишає без докорів сумління.

Мама чоловіка, Єлизавета Леонідівна, дама дуже своєрідна. Колись вона була актрисою в театрі, але вже давно ніде не працює, відпочиваючи від трудів праведних. Треба сказати, що за собою свекруха дуже стежить і виглядає набагато молодше за свої роки. Тому кавалерів у неї вистачає, на самотність не їй скаржитися. А заміж вона не виходить виключно з власної волі.

Я мамі чоловіка не сподобалася з першого знайомства. “Простота”, як вона мене назвала, їй в невістки не годилася. Їй хотілося бачити поруч із сином щось повітряне, інтелігентне і з закінченою консерваторією. Я ж досить міцної статури, консерваторію проїжджаю тільки повз на маршрутці, а освіти в традиційному розумінні не маю зовсім.

Так, вузів я не закінчувала, але давно працюю в сфері маркетингу, вчилася в “полях”. Вже другий десяток років в професії і дуже цінуюсь як фахівець. Заробляю часом більше, ніж чоловік, хоча він теж отримує непогано. Але для свекрухи я на все життя залишуся “простотою”, бо не маю заповітної книжечки з написом “диплом”.

На нашому весіллі Єлизавета Леонідівна була в чорному і дуже плакала на публіку. А потім побачила, що я від сорому так і не пішла під землю, і стала дотримуватися іншої стратегії – робити вигляд, що мене просто не існує. Це мене влаштовувало набагато більше, якби не одне “але”.

Чоловік після весілля почав на всі свята їхати до своєї мами. Вона дня за три-чотири починає йому дзвонити і плакати в трубку, що вона стара самотня жінка, яка змушена відзначати свято з телевізором, але ж у неї є син, але йому не до неї, вона все розуміє. Текст завжди різний, але суть одна: скоро вже мами не стане, так хоч останнє свято б з синочком рідненький провести.

Прем’єра викликала фурор, повірила навіть я. Чоловік був благословенний на похід до мами, а я відзначала свято з друзями. Але потім стало зрозуміло, що відходити свекруха не збирається, а ось псувати свята мені – це так. З усіх свят за рік чоловік зазначив зі мною тільки мій день народження, і тільки тому що свекруха не знала про нього.

Поки у нас не було дитини, я йшла відзначати до друзів, сподіваючись, що свекруха сама награється перестане. Але на другий рік я вже була при надії, ходити кудись стало проблематично, хотілося посидіти вдома з чоловіком, але він з винуватим виглядом тікав до мами, примовляючи “я швидко”. Швидко не виходило жодного разу.

Не змінилася ситуація і після появи дитини. Чоловік бігає відзначати до мами, яка все грає для одного глядача. Навіть онук свекруху не зупиняє, вона продовжує тягнути ковдру на себе.

Чоловік кожен раз обіцяє з нею серйозно поговорити, але все щось ніяк. То одне заважає, то інше. А мене дістало сидіти всі свята удвох з сином. У нас не сім’я, а казна-що.

Вчора у чоловіка був день народження. Він клятвено обіцяв відзначити його зі мною і сином, але в останній момент все знову перегралося.

– Мама так переймається, що я не приїду, що їй аж недобре стало. Вона плаче, що це і її свято. Знаєш, вона ж права, це і її свято. Загалом, я сьогодні тут, а завтра з тобою відзначу. Ти тільки не ображайся, гаразд?

Я половину дня простояла на кухні, щоб все приготувати, літаючи між плитою і дитиною, а тут таке. Я не ображаюся, нікуди вже далі. Я просто зібрала речі і вночі полетіла до батьків на інший кінець країни. Телефон поки не включала. Подивимося, що чоловік буде робити.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page