«Отож нам із нею треба бути уважнішою, щоб не накинула оком на когось із наших чоловіків», – говорили одна одній жінки, чоловіки яких також працювали в цьому торговельному центрі.
А незаміжні красуні вже були розмріялися про нового власника, Олександра Івановича – розлученого ще молодого красеня, який успадкувавши бізнес від свого дядька, переїхав у їхнє місто. Дівчата тільки почали кліпати своїми красивими оченятами, як якось помітили обручку на безіменному пальці правиці, а згодом і його даму, що стала працювати з ними, а потім ще й її дітей, що приїхали на авто з їхнім керівником. «Це ж треба вміти захомутати заможного чоловіка, маючи трьох дітей від різних батьків», – заздрісно думали всі. І кожна задумувалася, чим би їй насолити, як підставити, щоб якось дошкулити.
На диво, Галина виявилася простодушною й щирою: дякувала, перепрошувала й просила поради, коли їй робили зауваження, до того ж навіть не помічала, коли хитро так про «батьків» її дітей випитували.
– А ваші донечки так на Олександра Івановича схожі, особливо наймолодша, – єхидно всміхаючись і переморгуючись за її спиною, говорила одна.
– А синочок, напевно, успадкував риси когось із дідусів, бо на вас із Олександром Івановичем геть не схожий? – посміхалася друга.
– В Арсенчика – інший тато, любив швидку їзду на мотоциклі, – Галя важко зітхнула, – і не вберігся. А дівчатка –татусеві доньки, обидві.
– Як так? – повитріщалися колежанки.
– Ой дівчатка, то довга історія, якось при нагоді розкажу.
– Гаразд, давайте якось зберемося, ближче познайомимося, кожна розповість про себе. Ми ж команда, – запропонувала одна з них.
Між собою поза спиною співробітниці й надалі пліткували:
– Ти диви яка. То, виходить, що вона Олександра зрадила, а він її простив.
– Давайте вже дочекаємось, яку локшину вона нам вішатиме, ота тихоня й скромниця.
Дочекавшись Галиної сповіді, колежанки почали кардинально змінювати свою думку про неї, лише деякі ще сумнівалися.
– Ми з Сашком розлучилися, проживши лише кілька місяців разом. Я приревнувала його й не призналася йому, що при надії, інакше він не погодився б на розірвання шлюбу.
– То Олександр вас зрадив?!
– Просто покохав іншу. Я ж його любила й хотіла, щоб він був щасливий.
– Оце любов, дівчата! – колежанки переморгнулись між собою, а простодушна й наївна Галина так і не відчула в її голосі сарказму.
– Після розлучення я повернулась у рідне місто до мами. Батька я рано втратила, а мама ще була зовсім молодою, надіялась влаштувати своє особисте життя, а мені постійно дорікала, що я позбавила батьківської любові мою Оленку та сіла на її шию. Вислуховувати це ставало дедалі важче.
– Коли я зустріла Олега, а він завоював довіру моєї донечки, то погодилася вийти за нього заміж і переїхати на його квартиру. Ми з ним не прожили й року, він навіть не встиг побачити свого сина. Так у двадцять чотири я залишилася вдовою з п’ятирічною донечкою і немовлям на руках. Єдина втіха, що було де жити, а потім я влаштувалася неподалік на роботу.
– А як у цей час жив Олександр Іванович?
– Він одружився з Ілоною і працював у туристичному бізнесі тестя. Потім у них народилася донька. Коли дівчинці було три роки, вони розлучилися.
– І яка була причина?
– Мені не хотілося б про це говорити. То не моя таємниця, – Галя нарешті зрозуміла, що колежанки занадто цікаві до її життя, а вона через вроджену простоту вже й так забагато сказала, і побоювалась, що це може кинути тінь на її чоловіка.
Та в співробітниць ще більше розгорівся інтерес до чужого серіалу, тож вони пристали із запитаннями до їхньої бухгалтерки, яка знала більше подробиць і перша розголосила, що в Галі це вже третє заміжжя. Те, що з її уст почули, одних розчулило, інших розчарувало, особливо любительок пліток.
– Галина вийшла заміж зразу ж після школи, хоч Сашкові батьки були проти: син закінчив торгово-економічний, а невістка – вчорашня школярка. Вони ж мали на приміті дочку директора турбази відпочинку і надіялись в разі шлюбу на кар’єрний ріст Олександра. Та він їх не послухав, винайняв квартиру, та вони довго разом не жили. Його мама постійно приходила, дорікала невістці, що та нічого не вміє, намовляла Сашка проти неї. А коли Галі стала надзвонювати Ілона, мовляв у неї із Сашком любов, Галя подала заяву до суду. Вона завжди така була: ні багатства, ні вроди, зате гонору забагато.
– Про двох дітей ми вже знаємо, а хто батько її третьої дитини? – декому з жінок не терпілося дізнатися подробиці фіналу.
– Але ж Софійка не її дочка, а Сашкова. Коли Ілона відпочивала у Франції, то познайомилася з французом, між ними зав’язався роман. Вона не захотіла повертатися в Україну, навіть була згідна, щоб дівчинка залишилася з татом. Щороку тепер приїжджає побачитися з донькою.
– Виходить, Галина втретє вийшла заміж за першого чоловіка? І як то сталося?
– Як у кіно. Такий збіг чи знак долі. Софійка навчалася в одному класі з Арсенчиком, навіть сиділи за однією партою. На батьківських зборах Олександр і побачив свою колишню. Він вирішив провести її додому, але минулим одне одного вони так і не поцікавилися. Про те, що Оленка його донька, Олександр здогадався випадково, із шкільного сайту, де був портрет дівчинки, переможниці обласної олімпіади, а під ним дівоче прізвище її матері та по батькові – Олександрівна. Ще й Арсен, однокласник Софійки, хвалився своєю сестрою, говорила йому донька.
Галина не зразу погодилася вдруге пов’язувати свою долю з Олександром, та радість в очах Оленки, що в неї з’явився тато, надія в очах молодших дітей, яким бракувало батьківської та материнської ласки, вплинули на її рішення бути з Олександром разом.
Після розповіді моєї приятельки я ще раз переконалася, що люди не раз осуджують інших, не знаючи всіх обставин.
