fbpx
Історії з життя
На появу онуків ми чекали з нетерпінням. допомагали донці з двійнею кожного дня. Але пройшло шість років і ми почули слова подяки. Сумно, але на старості років залишаємось з дружиною вдвох

Може мене і дружину виховували батьки інакше. Однак тут ми нічого змінити не можемо. Більше не хочемо бачити наших онуків і особливої ​​любові до них не маємо.

Коли ми дізналися, що наша дочка при надії, то в усьому її підтримували і допомагали. У неї були негаразди зі здоров’ям, тому ніхто не давав гарантій.

На УЗД дочки повідомили, що у неї буде двійня. Ми були дуже щасливі і чекали з трепетом появи малюків.

З’явилось двоє хлопчиків. Дружина допомагала нашій доньці у всьому. А коли хлопчаки стали підростати, то все більше часу проводили з нами. В результаті батьки їх стали нам залишати кожні вихідні.

Зараз їм вже по 6 років. І це справжнє випробування. Ми не можемо розслабитися навіть на хвилину. Вони не знають, що таке дисципліна і виховання. Коли вони залишаються у нас, то наша квартира починає нагадувати місце шторму. Хлопчики люблять полазити по всіх скриньках і шафах. Наші зауваження залишаються непочутими. Ми зітхаємо з полегшенням лише тоді, коли їх забирає дочка.

Ми намагаємося з ними розмовляти, але це не дає ніяких результатів. Дружина намагається їм донести, що так поводитися не можна, але діти її не слухають. Тому нам довелося поставити їх в куток і залишити без солодкого.

Коли ж наша донька про це дізналась. то слів не добирала взагалі. Вона заборонила нам карати хлопчаків. Але більше ми не знаємо, як можна впоратися з дітьми, які принципово тебе не слухають.

А днями дружина звернула увагу, що в коробці, в якій ми зберігаємо гроші, не вистачає 300 гривень. Для дорослої людини така сума є невеликою, але ось для 6-річних хлопчаків – це ціле багатство. Ми на сто відсотків упевнені, що онуки доклали до цього рук.

Це було останньою краплею. Ми більше не хочемо бачити наших онуків. Нехай донька сама їх виховує як хоче, якщо нам не можна втручатися в цей процес. А нам хочеться жити в спокої.

Минулої п’ятниці вона знову зателефонувала, аби попередити, що привезе дітей. Ми відмовились категорично. А вона:

— Якщо вам мої діти не потрібні, то і я вам не дитина. – і кинула трубку.

Ситуація патова: ніби і є у нас сім’я, а по факту ми залишились удвох. Ну що ж, життя покаже, як воно буде далі.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook