На росії вперше з 1918 року відбувся дефолт за суверенним боргом в іноземній валюті через введені санкції, які унеможливили платежі закордонним кредиторам.
Про це повідомляє Українська Правда з посиланням на Bloomberg
Варто відзначити, що протягом місяців рф знаходила шляхи обходу санкцій, запроваджених після вторгнення кремля в Україну. Але наприкінці дня в неділю закінчився пільговий період для виплати відсотків у розмірі 100 мільйонів доларів США до 27 травня, і це вважається дефолтом в разі пропуску платежу.
Як пише видання, це є ознакою того, що країна перетворюється на “економічного, фінансового та політичного ізгоя”.
З початку березня валютні резерви центрального банку (рф – ред.) залишаються замороженими, а найбільші банки – відірваними від світової фінансової системи.
Але враховуючи шкоду, якої санкції вже завдали економіці та ринкам, дефолт є швидше символічним.
Сама ж росія відмовилася визнавати дефолт, заявивши, що у неї є кошти, щоб покрити будь-які рахунки, але немає можливості здійснити оплату.
Минулого тижня росія оголосила, що перейде на обслуговування свого непогашеного суверенного боргу в розмірі 40 мільярдів доларів у рублях, критикуючи “форс-мажорну” ситуацію, яку, за її словами, штучно створив Захід.
Фото: ілюстративне.
06/27/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся