fbpx

На самому весіллі дочка в конверт не зазирнула, слава богу, а то влаштувала сцену прямо на місці б, напевно. Але на наступний день надіслала повідомлення, що була про нас кращої думки. Ми з чоловіком спочатку навіть не зрозуміли, думали, вона номером помилилася. Передзвонили – ні, не помилилася, це вона в нас розчарувалася

Дочці 23 роки, про те, що вони з її хлопцем хочуть одружитися, стало відомо рік тому. Обидва вчорашні студенти, тільки оперилися, починають самостійне життя. Дочка взагалі жила з нами до 21 року, а потім жила в квартирі, яку оплачував батько. Він завжди її балував, але остання заява доньки навіть його обурила до глибини душі.

Зять поки ще себе не показав. Гарненький хлопчик з великими амбіціями, але без якихось дій в сторону їх реалізації. Поки робимо знижку на вік, але чомусь від нього особливих успіхів я не чекаю. Занадто багато говорить, але занадто мало робить. Навіть в організації власного весілля хлопець не напружувався.

З приводу весілля взагалі ніхто, крім нас з чоловіком і не переймався. Дочка відразу позначила, що хоче прямо-таки “вау-весілля” з пишним платтям, білим лімузином, виїзною реєстрацією, фуршетом, тамадою. першим танцем і салютом. Виходило це все дуже не бюджетно.

Особисто я була проти такої бездумної витрати грошей. Весілля можна було зіграти набагато дешевше, а заощаджені гроші пустити на купівлю квартири. Тому що жити молодим ніде, знімають житло. Ми були готові допомагати з іпотекою, а ось батьки нареченого одразу сказали, що на них розраховувати не слід.

Батьки жениха це взагалі окрема пісня. Їм спочатку було глибоко до ліхтарика, що там буде. Вони відразу заявили, що грошей у них немає, допомагати вони нічим не будуть, молодим треба, нехай вони і крутяться. Я в чомусь була навіть згодна з ними. Але в процесі підготовки свати мене таки не раз дивували. То гостей з їх боку цілий вагон, то обраний ресторан не подобається, то ще щось. Ні копійки не дали, сказали, що їм все одно, але претензії висловлювати не забували.

Загалом, дочка вмовила батька оплатити це свято. Організували все, як на картинці. Дочка обрала дороге плаття, макіяж, зачіска – все по вищому розряду. Місце під реєстрацію та ресторан бронювали за півроку. Гостей набралося чоловік двісті. Від нашої сім’ї були я, чоловік, моя мама і її сестра. Все. Решта – гості з боку нареченого і друзі молодих.

Чоловік мені так і не назвав остаточної суми, в яку встало це одноденне торжество, але я підозрюю, що пів квартири в столиці, аби не більше. Мені він каже, що п’ятсот тисяч, але я теж рахувати вмію.

Мені не шкода грошей на доньку. Але я шалено не люблю безглуздих витрат, а таке весілля відноситься саме до такого розряду. Ну що це – погуляти один день, коли можна було вкластися в житло, автомобіль або з’їздити на якийсь класний курорт. До того ж дочка і сама не дуже високо оцінила наші старання по організації весілля її мрії. Ні, їй все сподобалося, крім того, що ми подарували “всього” п’ятдесят тисяч. Так, крім того, що ми все оплатили, ми ще в конверті подарували їм гроші.

На самому весіллі дочка в конверт не зазирнула, слава богу, а то розридалась прямо на місці б, напевно. Але на наступний день надіслала повідомлення, що була про нас кращої думки. Ми з чоловіком спочатку навіть не зрозуміли, думали, вона номером помилилася. Передзвонили – ні, не помилилася, це вона в нас розчарувалася.

Вона розраховувала, що ми подаруємо їй “нормальну” суму на весілля, але ми якийсь дріб’язок їй у конверт поклали. А вона. взагалі-то, на ці гроші дуже розраховувала. Тепер накрилося її весільна подорож. “Спасибі вам велике”.

Чоловік – людина дуже стримана, а з дочки він взагалі пил здмухує, але навіть не витримав. Сказав, що віднині ні вона, ні її чоловік від нас ні копійки не отримає. Якщо вже так ми її розчарували, то далі так не чинитимемо, хай шукає того, хто не розчарує.

Ми не мільйонери, вона не народилася із золотою ложкою в роті. Ми з чоловіком все життя працюємо, відкладаємо щось. Дохід звісно, значно вище середнього, але не такий, щоб сотнями тисяч бездумно розкидатися. Я говорила чоловікові, що його м’яка фінансова політика вийде колись в не надто гарну історію, він не вірив – ось, будь ласка. Хотіли як краще, називається

Тепер дочка позбавлена ​​оплати квартири і щомісячного забезпечення, яке, як з’ясувалося, потайки від мене чоловік їй надавав. Він заявив, що тепер вона доросла заміжня жінка, так що час уже забути про гаманець татуся, який тільки і вміє розчаровувати.

Тижня не пройшло, як зателефонувала моя доня, але вже мені. Плаче. Каже, що їй черевики нові на зиму потрібні а потрібної суми у неї наразі немає. Дуже просить допомогти, адже чоловік поки ще на роботу не влаштувався. Ось тепер сиджу і думаю, що робити. З одного боку донька з усіх сторін не права, а з іншого – у мене і дітей крім неї більше немає. Шкода її до сліз. Адже і справді холодно стає. Може допомогти? Лиш разочок.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page