fbpx
Історії з життя
На святі мама знову щось сказала Христині. І Христя втекла. Кинула каблучку на стіл. Виставила мене бозна-ким перед усіма рідними. А мені просто набридло. Мама – це святе. Треба було проявити трохи поваги

Я не міг просто протистояти їй, ображати, для мене мама – це святе. Вона життя поклала на те, щоб виховати мене з братом. Брат, старший, він її в усьому слухається. У нього дружина, Марія, вона теж мамі відразу не сподобалася, але потім вони спільну мову знайшли. Його Марійка намагалася сподобається нашій мамі, підлаштовувалася. Вона розуміла, що людина старих поглядів, що міняти її марно. Поважала. І у них все вийшло.

Христина ж – молода дівчина. Гаряча, запальна. Перше ж знайомство з мамою пройшло просто нестерпно. Мама всього лише сказала, як зробити пюре без грудочок, і щось про котлети. А Христина накинулася на неї.

— Я готувала, біля плити весь день стояла, не для того, щоб ви тут мені зауваження робили і поради роздавали! Мені 18, буде 50, як вам, тоді і поговоримо! — сказала вона на емоціях.

А мамі 45. А її зістарили, незрозуміли. Суперечка. Мама пішла.

Проходить місяць. Друга спроба. Тепер ми до неї приїжджаємо. Христина намагається бути сонечком. На цей раз мама просто заговорила про її професію.

— Я фотограф, — сказала вона з гордістю.

— Але хіба це може бути постійною професією? Ти не думала закінчити інститут, влаштуватися на нормальну роботу? — запитала мама. Так, ніби й підступ є, і права вона. Христина майже не заробляє.

— У мене нормальна робота. Мої фотографії продаються, їх беруть на виставки.

— Але в матеріальному плані це нічого не приносить, ти ж сидиш на шиї у мого сина. А як же далі буде? Сім’я, діти. Він один буде все тягнути? У сім’ї повинні обидва працювати, щоб забезпечувати.

І знову ураган.

Христина хотіла піти від мене, але я зробив пропозицію, щоб показати, що я маю серйозні наміри. Одружилися таємно, як вона хотіла. Потім приїхали до моєї мами, щоб розповісти новину. А та в сльози, і чому не сказали мені. Зробила свято для нас. І там, на святі знову щось сказала Христині. І Христя пішла. Кинула каблучку на стіл.

Просто виставила мене бозна-ким перед усіма рідними. А мені просто набридло. Мама – це святе. Треба було проявити трохи поваги. Я їй казав: “З моєю мамою треба, як пінгвіни з Мадагаскару: посміхаємося, і махаємо”. А вона вічно правоту доказує. Сам не розумію хто тут не правий, чи потрібно мені було мамі щось сказати, заступитися, чи ні. По суті вона має рацію, і я з нею згоден і про професію, і про котлети. Ох, вже ці жінки…

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook