Заміжня я вже 4 роки і весь цей час мій чоловік був просто ідеальним партнером, навіть сварок серйозних пригадати не можу.
Останнім часом почали замислюватися над народженням дитини, пробуємо, плануємо, але поки що без результатів. Виною тому проблеми з моїм здоров’ям, але навіть з цієї причини від чоловіка ніколи докорів не було, вирішили, що якщо не вийде свою дитину народити, розглянемо варіант усиновлення. Мені здавалося, що у нас майже ідеальна сім’я.
У мене є хороша подруга, в неї ще немає сім’ї, тому часу з нею ми проводимо багато, часто на шопінг вибираємося. Подруга дівчина гарна, за зовнішністю стежить, у спортзалі буває ще й заробляє добре. З моїм чоловіком подруга теж знайома – ходять до одного залу, але перетинаються не часто, час тренувань різний.
Я не ревнива і довіряла чоловікові, до одного випадку. Наближалася година до повернення чоловіка з тренажерки, і я вирішила вийти в магазин, купити хліба на вечерю. Між полиць мене й чекала негарна картина – мій чоловік не просто фліртував із моєю подругою, а й злегка її обіймав. При моїй появі парочка швидко відстрибнула один від одного, але побаченого мені вистачило. Я розплакалася і вибігла з торгової зали, а чоловік побіг за мною.
На вулиці благовірний запевняв, що ніяких обійм не було, просто стояли вони близько, мені і здалося. Дуже переконливо пояснював, навіть хотілося повірити, але все таки тільки не вийшло.
Прийшовши додому, я зібрала речі і поїхала до батьків. Мамі та татові нічого не сказала, вони у мене з характером, тато б точно розбиратися поїхав.
Поки що живу у батьків і намагаюся зрозуміти що далі. Начебто й приводу для розлучення залізного немає, але й пробачити чоловіка не можу.
Подруга теж телефонує, але й з нею спілкуватися не хочеться, хто знає, що вона розповідатиме. Якщо почне переконувати, що мені тільки здалося, боюся лише гірше буде, не вірю їй більше, може тільки себе вигородити намагається.