Набираю воду у чайник, аби зробити собі чаю і прямо спиною відчуваю невдоволення свекрухи. Вона таки дочекалась, коли я поставлю чайник на плиту , а вже потім здивовано так запитала: “Алло, а що то ти зробила?”. Я вже й сама думаю, дійсно, що ж не так я зробила набравши у чайник води?
З Кирилом ми у столиці три роки разом жили. Розписуватись не поспішали, просто насолоджувались життям, раділи одне одному. Нині ж він мені пропозицію зробив і настав час знайомства з батьками.
У моєї мами ми часто до того були на гостині, а от до батьків чоловіка їхати далеко поїздом, то ж от тільки зараз зібрались.
Зустріли нас дуже гарно, був накритий стіл. Мене вразило сервірування. Замість великих мисок із салатами, смаженим, печеним, усе було уже в тарілках порційно. Тобто нас четверо сиділо за столом, от так гарненько усього по чотири і лежало: Салат акуратно викладений, м’ясце, рибка. я ще здивувалась такому, ну правда, у нас вдома всього готується багато, а тут так цікаво якось.
Наступного дня стало ще цікавіше. Коли я з самого ранку поставила чайник, аби зробити собі чаю, майбутня свекруха дочекавшись. коли вже я його на плиту поставлю запитала здивовано. а що то я таке зробила. Я вже й сама знітилась. Ніби ж дозволу спитала, плиту увімкнула правильно. Що може бути не так?
Свекруха ж моя майбутня пішла кімнатами запитувати хто буде чай. Виявилось. що окрім мене більше ніхто не хотів. Вона підійшла до вже теплого чайника і почала мене повчати:
— Дивись, скільки ти електрики і води надаремно витрачаєш. Чаю хочеш тільки ти, а води літру грієш. Навіщо?
Вона вилила із чайника воду у відро, яке спеціально з вулиці занесла а в чайник рівно одну чашку води залила.
— Ось,- каже мені переможно, – Тепер ні електрика, ні вода намарне не витрачатимуться.
Виявилось, що у домі свекрухи і тарілку після себе мити не можна. У мене звичка з дитинства – брудну тарілку мити після себе одразу. Я й тут так зробила за звичкою. Ага! тут же мені розповіли про перевитрату води і те, що краще узяти посуд за цілий день зібрати і вимити у кінці дня в посудомийці.
І якби ж люди бідні були, так ні. Вони обоє мають гарні посади і добрі заробітки. Однак економія у них скрізь.
ось свекруха стала млинці готувати. Думаєте рецепт звичний. Ні. замість молока свіжого і яєць, вона приготувала на воді і крохмалі. Чому? Бо так дешевше значно. Ще й мене повчає:
— А тепер оці млинці з начинкою в духовку, трішки масла туди, вони розімліють і з’їдяться так само. як і звичайні. Якщо порахувати, то ми зекономили близько ста гривень.
І це все при тому, що у них корова і штук двісті курей. Але самі вони продукцію свою не їдять, Ви що? То ж на продаж.
Ми там три дні пробули і я вже не могла дочекатись повернення до нашої столичної квартири. У нас по переду весілля, але я вже не знаю. чи треба заміж виходити. наречений мій дуже хороша людина, він не має у характері маминих і татових “особливостей”.
Мама моя каже, що треба на чоловіка дивитись. а не на його батьків. Мовляв. мені з ним жити, а не зі свекрухою.
Не знаю, як і бути тепер, але побачене мене дуже збентежило.
А ви теж воду чашками відміряєте, коли на чай кип’ятите?
06,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
