Як відомо, у росії було близько 600 мільярдів золотовалютних резервів, 300 з них заморозив Захід. Залишилося ще 300 мільярдів. І от, видання The Мoscow Тimes пише, з посиланням на власні документи, що російська влада вклала 17% золотовалютних резервів у юань, а тепер не може вивести кошти через санкції.
“Продаж юанів, в які на 1 січня було вкладено понад $100 млрд із ЗВР (золотовалютного резерву – ред.), потребує окремої угоди з Китаєм. Про це йдеться в презентації Центрального банку РФ, підготовленої для наради з урядовцями про подальшу долю резервів і плани наповнити їх “дружніми” валютами”, – пишуть журналісти видання.
Видання пише, що російська влада шукає “м’які” валюти на $70 млрд. Але серед «дружніх країн» не так вже й багато валют, які підходять для російського задуму – турецька ліра в страшенній девальвації, а дірхами ОАЕ під питанням, оскільки зачастили гості з США до уряду Еміратів.
“Турецька ліра не може вийти зі “штопору” хронічної девальвації та за 10 років втратила 90% вартості. А дірхам ОАЕ, згідно з презентацією, схильний до “політичних ризиків”: в Емірати зачастили американські чиновники, які вимагають не перетворювати Дубай на хаб для обходу санкцій”, – зазначає The Мoscow Тimes.
Москва радо б вклалася в юані, але тут активність тільки в одному напрямку – можна тільки вкладати: “вкласти гроші в китайські активи можна відносно легко, а вивести назад – ні”.
“Для цього потрібен дозвіл китайської влади, а “його буде дуже складно отримати в кризу”, вважають у ЦБ”, – зазначає видання.
Фото: колаж.
09/06/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся