Китайська компанія Weichai зупинила поставки газових двигунів КамАЗу, які на Росії ставили на газомоторні моделі тягачів покоління К4, на самоскиди на метані та автобуси НефАЗ. Таку новину оприлюднило російське видання «Ізвєстія» з посиланням на три джерела. Одне джерело каже, що влада Китаю прямо попередила корпорацію Weichai про ризики роботи з російськими компаніями, які потрапили під західні санкції.
На Росії цю новину сприйняли болюче, бо саме планували випустити нові моделі автомобілів на двигунах цієї китайської корпорації. КамАЗ з помпою анонсував модернізацію вантажівок покоління К3 з цими двигунами і вже була зібрана перша така машина для лінійки КамАЗ -43118, а на наступний рік планувалося розробити ще один тягач на газі.
Під питанням також співпраця Росії і Weichai в сфері виробництва індустріальних та суднобудівних двигунів.
«Відсутність такого партнера як Weichai може сильно нашкодити КамАЗу. На Росії почала діяти державна програма щодо розвитку газомоторного палива на 19 млрд. рублів. Погано, що КамАЗ заради реалізації цієї програми не здатен зробити хоча б два роди газових двигунів», – бідкається консультант автопрому Сєргєй Бургазлієв.
Та на цьому біди КамАЗу не скінчилися, попри брак китайських двигунів, навесні не стало й американських двигунів Cummins, німецьких коробок передач ZF і паливної апаратури Bosch.
Фото: pixabay.
09/03/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся