– У відрядження їздить, телефон з собою всюди носить, чоловік він гарний, а ти вже старієш…
Звичайно, що мені все це з голови й не виходить, а раз я застала себе за тим, що підбираю пароль до його телефону і гортаю переписку, вся зіпріла, руки трясуться, ще й голова обертом. Відчуття не з приємних, але добре, що хоч нічого не знайшла і на тому дякую.
Зайшла в ванну лице вмите розчервоніле і на себе глянула і аж сахнулася, бо наче мама моя на мене з дзеркала дивиться.
Стала я думати, що ж робити, далі пішла до подруг за порадами, а ті всіляке пропонували від детектива до самій шпигувати, як тут подруга одна й каже.
– А ти Люсину історію розкажи.
А я себе аж по чолі ляснула – як я могла забути, адже це просто класичний приклад! Люся була в пошуку чоловіка і цілком спокійно крутила й з двома і трьома зараз.
– Треба яйця розкладати в різні корзини, – казала вона, – щоб не прогоріти.
Але з нею таке сталося, що цю історію таки варто чоловікові розказати.
Я дівчатам подякувала і пішла готувати вечерю і чоловіка чекати.
Надзусиллям не нюхала його плащ, коли вішала до шафи, твердо вирішила, що треба все вияснити.
– Ти якась така сьогодні така схвильована, – почав Олексій.
– Так, у нас на роботі така історія трапилася, може, ти пам’ятаєш Люсю, коли був зі мною на корпоративні?
Я пильно дивилася на чоловіка, як він раптом захвилювався.
– Так от, Люся завжди крутила з кількома чоловіками, щоб хтось один таки її заміж покликав. І мала вона око на дуже пристойного одруженого чоловіка, там все було, що їй треба: машина, квартира, дача, висока зарплата, але жінка і двоє дорослих дітей. Але їй то було байдуже, бо вона з ним зустрічалася і ще з кількома, і точно не знала чи він покине дружину, хоч на словах той обіцявся. І ось Люся прийшла до нього і каже, що при надії, хай він готується йти до неї. Той тягнув до останнього, Люся сердилася, чого це він не хоче курку покинути, та до неї, орлиці, прилетіти. Отож, той йде від жінки, а Люся приводить на світ маля.
Наче все гаразд, живуть вони та майно з жінкою ділять, все порівну, за кожне горня бій йде, а тут жінка йому й каже: «Раз ти такий прискіпливий, то перевірив би чи то твоя дитина». Той тоді й перевірив – дитина не його.
До жінки вернутися не може, бо та його вже не приймає, а до Люсі не хоче, бо та його обманула.
– Ти мені це до чого кажеш?, – питає чоловік, але бачу, що вже геть сумний.
– Та до того, що дуже легко родину втратити, спільно нажите майно, а там може чекати не така вже й порядна жінка. Ти ж знаєш, що зрадників зраджують?
– Я все одно не розумію.
– То я тобі прямо кажу: захочеш кудись побігти, то знай, що не пробачу, не за сам факт, а за те, що обдурив. Так зрозуміло?
Чоловік запевняв, що я собі надумую, а я наче тягар з пліч скинула: я попередила, але як він мене не послухає, то знає, що буде далі. Я вам скажу, що на будь-яку жінку може бути попит, хай на раз, але є, тому чоловікам теж варто про це пам’ятати, навіть, якщо вони про дружин не високої думки. А що, хіба я не правду кажу?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота