Відгуляли весілля, розійшлися гості. Оксана лише тоді зрозуміла, що вона у чужому домі. “Навіщо я тут?” – це було перше, що прийшло їй у голову. І такий жаль взяв за душу, що плакала, не стримуючи сліз. Ігор, який тепер для неї ЧОЛОВІК, пожалів, витер очі і поцілував…
А наступного тижня почалося нове життя. А з ним і сварки. Вона сердилася, навіщо він кидає під ліжко брудні шкарпетки, не вішає у шафу свій одяг. Він нервувався, коли вона не встигала приготувати йому сніданок, і спересердя сьорбав гарячий чай. Ревнував, коли запізнювалася з інституту. Вона пояснювала, що сиділа у “читалці”, а от що він робив так довго на роботі… І пішло-поїхало. Сварки були чи не щодня, і якщо у медовий місяць варто було лише поцілувати, то згодом це вже не допомагало. Та найбільше Оксану дістало те, що чоловік якось сказав, аби відтепер вона носила довгі спідниці і обрізала “манікюр”. Її це вразило:
– Ти ж до весілля нічого не казав!
– А тепер кажу – у нашій сім’ї коротких спідниць не носять.
– А в нашій сім’ї дарують квіти, – сказала з притиском, натякаючи, що про річницю їхнього знайомства Ігор навіть не згадав.
Дрібні сварки виникали на порожньому місці, і це найбільше дивувало Оксану: як змінився її коханий Ігор! Та більші проблеми почалися, коли народилася дитина. Молоді батьки постійно сварилися, хто має вставати вночі, хто звечора заколише дитину, хто буде прати пелюшки, хто… Оксана вибилася із сил, постійно догоджаючи чоловікові та його батькам. І одного дня вирішила: якщо він і далі не буде допомагати, вона піде додому. І яким же було для неї потрясінням, коли він сказав: “Ну, подумаєш…”
У своїх батьків Оксана вперше за рік відчула, що вона – ВДОМА. Мама з татом в усьому допомагали, навіть словом не дорікнувши. Ігор, правда, навідувався до дитини чи не щодня, з Оксаною перекидалися кількома стриманими фразами. Тільки закохані погляди говорили інше: як вони скучили один за одним!
Якось Оксана зустріла колишню однокласницю – худу, нещасну, хвоpу. Вона навіть заплакала, коли розповідала, як чоловік її всі гроші пропиває. Це так вразило Оксану, що вона по-новому поглянула на своє сімейне життя. Лише тепер стала задумуватися: а чому вона, власне, пішла від Ігоря? Брудні шкарпетки? Ну, подумаєш! Заколихати малу? І сама заколише – чоловік все ж таки на роботі і приносить немалі гроші. І коли Ігор знову прийшов до неї, вона не стрималась і зі сльозами кинулась до нього.
– Давай будем разом, – Ігор ніжно обіймав Оксану.
Через півроку молоді переїхали до СВОЄЇ квартири і зажили зовсім по-іншому. Тепер, коли минуло майже вісім років, Оксана навіть не уявляє, що могли б натворити тоді…
За матеріалами – Українське слово. Автор – Марія МИХАЙЛІВ, Волинська область.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
