fbpx
Історії з життя
Нам запрошення на весілля прийшло, але якесь дивне. Ми довго дивились на нього і ніяк не могли зрозуміти, що ж саме його донька от таким жестом сказати хотіла. І як ми повинні на таке узагалі реагувати?

Донька чоловіка виходить заміж. Всі витрати за весілля молодята взяли на себе. Батьків не хотіли турбувати. Вони  люди вже дорослі, самі зроблять собі свято. Тут не має нічого дивного.

Своїй падчерці, м’яко кажучи, я не подобаюся. Хоча зі своєї сторони я їй нічого не хорошого не зробила. Її батько задовго до мене розлучився з колишньою дружиною. Але вона мені при кожній можливості натякає, що це я розлучила їхню сім’ю. Хоча, коли я познайомилася з чоловіком, то він вже давно жив один і був офіційно розлучений.

Але як я не стараюся, його дочка все одно не хоче зі мною спілкуватися. От і на своє весілля вона батька запросила, а мене ні. Мене це анітрохи не засмучує. Бо, якщо подумати, то це її негаразди.

Я вже якось можу обійтися без її спілкування і, без цього весілля. Просто мій чоловік не знає, як в цій ситуації краще зробити.

Без мене він іти не хоче. Тому що вважає, що це не правильно по відношенню до мене. Та зі мною він піти не може. Бо його донька не хоче псувати собі такий значущий день моєю присутністю.

Оттак він вирішив взагалі туди не йти. А вирішив привітати по телефону. А подарунок перерахувати на картку і все.

Адже так не можна! Таке ставлення до своєї єдиної доньки зіпсує все весілля та їхні подальші відносини. Як не поїхати на весілля доньки? Та не побачити її у весільній сукні?

Хоча мені здається, що донька не дуже хоче його там бачити. Запрошує його одного, знаючи, що він один туди не піде. Якби він їй був потрібен, запросила б з ким завгодно, лише б він прийшов. А ця вся ситуація якась дивна.

Якщо чесно, відпускати його одного мені хочеться. Це інше місто, від нас їхати 5-6 годин на машині. А отже, йому доведеться десь там ночувати. Ні, мені це зовсім не подобається. Я не те що дуже ревнива, але якось не по собі.

Я запропонувала йому інший варіант. Ми з ним разом поїдемо відразу до РАЦСу, де вони будуть розписуватися. Він один піде на урочисту церемонію. А я тим часом почекаю його у машині. Мені це зовсім не соромно і не образливо, жодного разу.

Після церемонії, він привітає молодих та вручить подарунок. Потім вони всі поїдуть у ресторан, а ми зі спокійною душею, поїдемо додому.

Ну а що робити? У найважливіший момент він буде поруч з дочкою. Побачить свою красуню у весільній сукні, сфотографується з нею та привітає. Це ж варто того, щоб їхати на машині 6 годин туди і стільки ж назад?

А навіщо я поїду? Бо дорога далека. Для того щоб йому не було нудно. І на всякий випадок, в друг щось у дорозі трапиться. Хороший варіант? Як думаєте?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page